Just walking in a park

Translation of  Валентин Лученко http://www.proza.ru/2014/05/26/829

Just walking in a park

I’m just walking in a park, getting on the grass barefoot. I observe how fast a squirrel runs from a pine tree to another one. I pay attention to a dark-blue-feathered magpie’s chirping. I can imagine how a tiny dwarf closes a heavy door to his secret house. I listen and hear how the young pine needles grow and angels, the otherworldly birds, speak.

I put on my sandals again. The gravel creaks under my feet.  City noises are behind the wall made of oaks. And over there, in the thickness of trees a cuckoo male calls his mate with goo-co; someone mistakenly believes that it is his long living prediction.

Warm air and time with space flow through clearing in the park. For a long time I know how to stop it, but for some reason don’t want to do it and just follow the flow ...


Про100 гуляю парком

Просто гуляю парком. Босоніж в траву захожу. Дивлюсь як перебігає шпарко
вивірка від сосни до сосни. Слухаю як скрекоче сорока темно-синьо_пера.
Уявляю, як зачиняє гномик важкезні двері у свою потайну хатку. Прислухаюсь
і чую, як росте молода хвоя і розмовляють янголи_потойбічні_птахи.

Знову вдягаю сандалі. Під ними скрипить гравій. За стіною дубів шумить
місто, а там он, в гущавині, зозуль зове собі пару, а хтось помилково
вважає, що він комусь вік пророкує довгий.

В парк через просіку плине повітря тепле і часо-простір плине. Я знаю
давно, як його спинити, але чомусь не хочу і в ньому так само плину...