Догоряє душа,
мов ця вітром розвіяна осінь.
Стихне вихор чудес,
ярмарковим кружлянням вогнів.
Розтривожений світ
милосердя і прощі попросить,
Перший випаде сніг
і розтане, мов танучі дні .
Чи помилують нас ?
Дрібну хвилю водою проносить.
Чи згадають про нас
коли вільні над світом злетим ?
Ніч падіння зірок,
як любов, що на всіх пролилася.
Чийсь далекий вогонь.
Падолисту простелений дим.
Догоря душа...
© Copyright: Борис Смыковский, 2015
Свидетельство о публикации №215092600410
Свидетельство о публикации №215092600410
Рецензии
