***

Кохання справжнє - до безтями,
В нім серце важко зупинити,
Що рветься темними ночами
Тремтінням мрію покорити.
Ця зустріч! Очі запалали.
Цей дотик! Розум прояснів.
Невже на світі так кохали?
Чи хто на світі так любив?
Зоря ясна під небосхилом -
Твоя краса і погляд мій.
Як човен у тумані під вітрилом,
Свідомість тихо тане в ній.
Жадана мрія вище неба,
Туди душі не долетіти...
Для чого мучитися треба?
Для чого серцю так тремтіти?
Кохати, вірити, чекати,
Молитися, боятися, клясти.
По колу думка: знати і не знати...
Слабкому цього щастя не знести.
Що значить: до безтями полюбити?
Напевно, що для мене Ти -
Єдине сонце, для якого гріти
Усеодно, що квітці розцвісти.
Тебе хотів я зрозуміти,
Натомість щиро покохав.
Не знаю, що  тепер робити,
Невже це Ти, котру шукав?
Так вперше очі запалали,
І розум щиро прояснів.
Я певен: так ще не кохали,
Ніхто на світі так нікого не любив!


2015 р.