108 -ми я ми-

Солоні хвилі на Марсі. Наше бачення Всесвіту обмежене чотирма відсотками. Решта - Темна Матерія. Це, щоб себе не образити. Бо, як же то, ми - Homo Sapiens_и, а виходить, що суттєво нічого не знаємо.

Живемо чи то в приймах, чи у віварії. Нам все так само бракує Джордано Бруно чи Ніколи Тесла, бо наші вчені в масі своїй бояться темені та грому, тому ховаються у бібліотеках та католицьких університетах.

Наші знання обмежені, наша свідомість запрограмована, наші тіла - смертні, а долі обумовлені вихованням, прочитаними книгами, переглянутими мультфільмами, дитячими страхами та соціально-психологічними стереотипами.

Але приходить час і "ми" починає ділитися на багацько "я". Вони вилітають метеликами з великого осклепу. Усі барвисті, неповторні, як сніжинки. Піднімаються вгору, спускаються вниз. П'ють нектар на полях Materia Оscura, запалюють нові зірки, несуть пилок на живі планети.

Всесвіт повен любові: ми_я_ми.