А я й не знав, що ти така ласкава,
Ніжніша, аніж маки степові,
Коли в степу, під сонечком яскравим
З тобою ми лежали у траві.
Тоді усе, що з нами відбувалось,
Було, неначе в казці, уві сні...
Хоч ми з тобою й там не розлучались,
Бо снивсь лиш я тобі, а ти - мені!
Для щастя вже й не так багато треба:
В житті кохання стрінути своє,
І, ніжно притискаючи до себе,
Прошепотіти: "Сонечко моє!"
Сонечко мое
© Copyright: Дмитрий Подбельный, 2015
Свидетельство о публикации №215092901643
Свидетельство о публикации №215092901643
Рецензии