Моя! Страждаю і кричу,
Я вірю...відчуваю...знаю,
Що розум назавжди втрачаю
І пристрасті свободу продаю.
Нехай! Забути прагну я,
Що є щось інше на землі...
Та не важливо це Тобі,
Мені це також не важливо, бо Ти моя!
У віршах, в помислах своїх,
Де я Тебе одну цілую,
В обіймах похоті руйную
Все те, що розуміє гріх.
А сни... Клянуся я собі:
Чим є оте моє страждання,
Нічне і враннішнє зітхання,
Ні з чим не порівнять Тобі!
Відверто й щиро скажу я
Тобі одній: в шаленім герці
Диктує маніфестом серце -
Навіки Ти тепер моя!
2015 р.
***
© Copyright: Максим Кирилюк, 2015
Свидетельство о публикации №215092901806
Свидетельство о публикации №215092901806
Рецензии