З тобою нам не спитись,
не зістаритись,
не вилікувати столітній біль,
не вийти в ніч,
не залишити справи,
не викинути в вогнище
рукописи старі,
не полишити час,
не малювать портетів,
пісень прекрасних не співать.
Безгуздо римувати слово,
чекати виходу чи входу,
і під кінець
варити воду,
в ступі терти камінь.
Втрачити глузд,
писати білий вірш
з тобою.
Всі розділові знаки,
все літо, зиму всю,
кожну секунду
чи то мить
чекати, все таки
чекати тебе
та і не в тому суть.
З тобою нам не спитись
не зістаритись
і не курити зранку в ніч.
Не пити каву зранку,
не снідати разом.
А все тому, що втома роз'їдає,
що сніг присипав всі твої стежки.
Ти не подумай, я чекаю
і вірю в всі твої казки.
З тобою нам
© Copyright: Женя Войнич, 2015
Свидетельство о публикации №215100200050
Свидетельство о публикации №215100200050
Рецензии