Когда вода всемирного потопа

Коли вода всесвітнього потопу
спадати стала й укладати береги,
тоді на березі лишився спомин,
який запам’ятати слід і берегти.

Хто пережив біду, той пам'ять має
і спомини минулого хранить,
не відкидає пам'ять, а оберігає
справжню не придуманую кимсь.

Якщо страшне й тяжке минуле,
знову пнеться у майбутнє всім,
живе  минуле й наяву буває,
світ тягне вниз, чи хоче він?

Але минуле, що осмислиш,
у минуле швидко відійде,
тільки тоді світ стане кращим,
коли в майбутнє світ піде.

А як минулого не пам’ятаєш,
що справжнє, не із казкарем,
минуле знову хоче влізти
усім лихим своїм єством.

Запам’ятаємо минуле справжнє,
де розсекречений архів,
і згадки свідків прочитаєм,
що їх Всевишній приберіг.

А казкарів новітніх хмару
розвіє вітер, який силу набере,
нехай розвіє попелом злі сили
і зранку новий день прийде.

У дні новому стане краще
тоді усім, розтане зло,
коли закінчаться фінанси,
розтане лихо, що з ними було.

Копає яму – в неї вскочить,
а яма ближче стане до землі,
станцюють лебеді балет охоче
на кожному екрані й поза ним.

Це був тільки початок бурі
і шляху довгого за ним,
розтануть хмари, спаде попіл
і день новий настане всім.

Фотографія із інтернету.
30.09.2015.