Падає листя маньчжурських горіхів зелене. Паморозь. Рінь не іскриться на тьмяному сонці. Стежку встелило листя канадських кленів багряне. Тане туман в переярках. Тихо.
Не гуркотить залізниця. Не пролітає над озером чайка. Плесо Почайни як люстро сріблиться. Видра під берегом там в комиші заховалась. Риба не ловиться. Час зупинився.
Це міжсезоння, здавалось, не прийде ніколи. Звикли до літа і люди, і звірі. Флейта і флокси зробили прощання безмірним; текст загадковим і мудрим, але не потрібним; дао заплутаним, не очевидним.
Як керувати потоком ніхто достеменно не знає. Решетом ловимо вітер і мило. Бульки у небо барвисті пускаєм.
Хтось посміхається там, угорі. Розуміє все, знає.
108 -fall-
© Copyright: Валентин Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №215100801425
Свидетельство о публикации №215100801425
Рецензии