Вона дарувала тобі квіти із найпахучіших полів власного серця.
А ти кидав їх у кроваві ріки власної ненависті.
Ти рвав їх на шматки і спалював на вогнищах перед її вікнами.
Ти фарбував їх своєю гарячою кров'ю і кричав кожному другому, що ти дощ.
Ти не дощ.
Ти ніколи не станеш водою.
Ти завжди будеш нав'язливою спрагою.
Ти ніколи не станеш повітрям, бо ти спалюєш все на своєму шляху.
Ти забруднюєш навколишнє середовище і душі, котрі впускають тебе всередину.
Вона дарувала тобі квіти із найпахучіших полів власного серця.
А ти, як смерть, ходив босим по її полях і виривав з корінням квіти, власноруч посаджені.
Залишайся один.
Залишайся зі своєю гарячою кров'ю на самоті.
Вам удвох буде краще, ніж з НЕЮ втрьох.
Вона дарувала
© Copyright: Гала Козютинская, 2015
Свидетельство о публикации №215101400102
Свидетельство о публикации №215101400102
Рецензии