Лаг дна посм шка Дол

Крізь роки ти зустрінеш мене, та не впізнаеш. Ні,я не стану інакшою, можливо навіть не зміню колір волосся, але...я вже не буду тією дівчиною, яку ти знав.
Не буду тією, хто відкривав тобі своє серце та думки, хто обіймав тебе так лагідно і ніжно і цілував, сповненими бажання губами. Не тією, яка погоджувалася на твої умови та таємничо і непристойно втілювала твої забаганки. Я вже не буду тією дівчиною, яка тебе так сильно кохала.

Ти не впізнаєш мене, бо я змінилася, після нашої останньої зустрічі. Хоча,я все для себе збагнула, ще на початку нашої "другої спроби". Тільки я, як завжди, довго не хотіла вірити в оману, а лиш бажала насолоди та втілення давніх мрій. Ми пірнули у вирій подій і повністю довірилися Долі, чекаючи, що вона вкаже нам вірний шлях. І вона вказала...


Та зустріч була останньою в нашій вигаданній історії і першою, на шляху реального життя. Нитка, що єднала нас, не розірвалася, а спокійно розв'язалась, давши змогу випірнути з безодні, звільнитися від пут, які стільки років не давали змоги вільно дихати. Кожен наш крок, кожне рішення було виважене та ретельно продумане. Ми поважали думки один одного та прислуховувались до наших сердець.


Ми нарешті збагнули, що Доля звела нас знову, лише з однією єдиною метою - на цей раз все гідно завершити! Зрозумівши, що ми це збагнули, Вона лагідно посміхнулася нам та повела кожного своєю, вже окремою, один від одного, дорогою...