Вона виривається з-під землі, її гамують греблями, заганяють в колектори. Вона зовсім коротка, але в ній так багато води, що від однієї думки про її міць стає млосно. Надра її напувають. Її не скорити. "Почайна" - шепоче комиш. "Почайна" - шумить лепеха.
Сіється дощ добовий. Осипаються верби. Чайки на плесі, мов поплавки нерухомі. Люди не ходять в цю пору сюди. Лиш перелесники і вовкулаки рибалок вдають, загорнувшися в дощовики, кольору хакі.
Сторожко видра пливе, час від часу випірнає. Тихо: не крукає ворон, лиска не кряче. Гомін авто на дорозі на правому боці нам не завада. Спосте_рігаєм.
Волос ховає скарби у воді під землею. Злато жертовне не дасть цьому руслу зміліти. Нам заповідана ця загадкова ріка. Ми -- її діти.
108 -Почайна-
© Copyright: Валентин Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №215102001849
Свидетельство о публикации №215102001849
Рецензии
Добре, коли є ріка. Багато води - це життя. Починаєш це цінувати, коли води мало.
Любовь Павлова 3 20.10.2015 21:11 • Заявить о нарушении
Любовь Павлова 3 20.10.2015 21:11 • Заявить о нарушении
