Поздняя осень Романс Перевод

http://m.androidmafia.ru/video/VatjC1GY234

Седая  осень мнет траву,  кружит опавшую листву,
Под  ветра сиплого  глухие  завыванья.
Печалью  память  зазвенит
Моей любви припомнив дни
И миг короткий  нашего прощанья.

В ту осень давнюю вернусь,
"Любимый, я не задержусь!" -
Сказала  ты и выпустила  руку.
Ах, если б знать, что не на миг…
Не на мгновенье, а на жизнь…,
На всю судьбу  растянется разлука.

Бездушность стылых горьких дней,
Не заморозит сердце мне,
Ведь в нём  тепло давно уже остыло.
Листвой багряной замело и все плохое,
Что могло в моей судьбе произойти,
Давно  случилось.

И осень для меня  теперь,
Как лютый враг, как хищный зверь,
В осиротевшем сердце сеет муку.
В немом упрёке лет черед …
Всё было бы наоборот,
Когда б тогда не отпустил я твою  руку…

Седая  осень мнет траву,  кружит опавшую листву,
Под  ветра сиплого  глухие  завыванья.
Печалью  память  зазвенит
Моей любви припомнив дни
И миг короткий  нашего прощанья.


Наталія Папроцька
Глибока осінь у садку кружляє листя у танку,
Від вітру дужого сльозливі завивання.
І пригадалися мені                |
Мого кохання давні дні                |
І мить коротка нашого прощання.        | (2)

В ту осінь давню повернусь,
"Коханий, я не забарюсь!" -
Сказала ти і відпустила мою руку.
Якби ж знатя, якби знатя,              |
Що не на мить, а на життя,             |
На все життя розтягнеться розлука.     | (2)

Холодні дні, холодні дні,
Ви не дошкулите мені,
Бо у душі і так тепла вже не зосталось.
Багряним дистом замело і все найгірше, |
Що могло в моєму трапитись житті,      |
Давно вже сталось.                | (2)

Для мене осінь від тих пір,
Як лютий ворог, хижий звір,
В осиротілім серці будить давню муку.
В німому докорі літа,                |
Мабуть, все б сталося не так,          |
Якби тоді не відпустив я твою руку...  | (2)

Глибока осінь у садку кружляє листя у танку,
Від вітру дужого сльозливі завивання.
І пригадалися мені                |
Мого кохання давні дні                |
І мить коротка нашого прощання.