***

Нарешті вдихаю я рідне повітря,
Нарешті я знову у річки стою....
Стумочок замерзлий наспівує пісню
Я дякую Бога за те що люблю,
Свою рідну землю,
де разом з повітрям,
Вдихала я шепіт і ніжність дібров,
Де разом з дідусем,бабусей улітку
Співали ми пісні,що ллються немов!
Струмочок у річки,що сріблом іскриться
Наспівує пісню сивих тих віків
Лани,Буг Південний,лісок свіжий вічно
Він дихає подихом сивих дібров!
Душа моя квітне як Грушівка мила,
Що наче дівчина убралась у квіт
Там мова та щира,іскриста ,красива
Там радість і спокій,мій цілий там світ
Люблю дуже сильно свою Батьківщину
Вона мане манить травой на весні,
Чебрець той духмяний
Роса і тумани,
Я ніжно лілею в поетській душі!
Вклоняюсь землі дуже низько і щиро,
Тебе я кохаю ,моя Батьківщино!
Я знаю і вірю,що сонце не згасне
І ти знов розквітниш навесні всім бідам злосчастним
Покажеш, що звможеш здолать страхи вчасно!
ІГНАТЕНКО НАТАЛІЯ