Про комах та людей

*  *   *
Жовтий жук ішов навзгад за сонцем,
Літо під накрилками беріг.
Осінь розсипала мідь і бронзу,
Розмивала кожен крок доріг.

Сірий світ ставав немов болото.
Але клен комасі поклонився:
Жук боявся холоду і сльоти,
Не злітав, - але й не зупинився.

Жук пригрівся. Під корою клена-
Тихо, запахущо, аж медово.
Бачив сни – не жовті, а зелені
Під завії білі колискові.



*   *   *
Ні,я  не хочу подорожувати.
Я хочу бути там де ти, мій доме.
Чужого щастя в чужині шукати
Ніколи б не позичила нікому.

Куди піду? Від мами – як від Бога.
Вони у серці. От і я – де серце.
Та в кожного із нас - свої дороги.
По кожному  – свій подзвін у кишеньці.

То хай живуть щасливо патріоти,
Що вчать життю десь із-за океану
Я, знайте, вдома. Я – не у болоті.
Я там - де справжня Україна-мама.

І хай вона слабує – то не клопіт.
Яка країна не бувала в скруті?
Роботи треба чесної, до поту.
Не до доріг мені, не до розпуттів.



*  *   *
Я не обирала маму, я не обирала тата,
Я не обирала місто, я не обирала час.
Першу днину, перший одяг, і свою найпершу хату.
То чому я мушу зараз обирати з когось з вас?

Я не обираю долю – просто я її будую.
Я не обрала країну – просто я її люблю.
Я не обираю волі –  я без волі не існую.
То чому я мушу з вами суть розмінювать свою?

Хто ви є, прийдешні люди? Непогані і погані?
Що ви можете змінити? Аннушка вже розлила…
Ми не завжди обираєм, та завжди – відповідальні,
Хоч й царі не доїжджають аж до нашого села.
То не стану й розриватись в не моїм протистоянні.
Мушу  жити і любити, як робила, як була.