Під склепінням дубів і сосен, під холодним осіннім небом ми співаємо мантру А_О_У_М. Медитуємо під дощем.
Щемний настрій "птахи у вирії" розсипається на золу. Ми - лиш те, у що віримо, а що знаємо то - не то, що триватиме довше, ніж ці спалахи запізнілої грози. Листя падає, крона жовкне. Шепіт чується: "Господи, Боже мій, поможи перезимувать ці п'ять місяців та й дожити до літепла". Поторочі то, може гноми, може духи забутих предків. Ми не знаємо. Можна вірити, можна ні.
А на дні чи на цямрині у криниці чужих снів вже засиділась душа чиясь. Заблукала або заблудла. Заспіваймо ж цю мантру ще раз. Помолімось за звільнення, за святу, золоту любов. Може Всесвіт відкриє серце нам?
Рамакрішна, ти де? Агов!!!
108 -фантасма-
© Copyright: Валентин Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №215110201253
Свидетельство о публикации №215110201253
Рецензии
Медитація під дощем - те, що мені зараз потрібно.
Любовь Павлова 3 02.11.2015 19:28 • Заявить о нарушении
Любовь Павлова 3 02.11.2015 19:28 • Заявить о нарушении