Порада

Холодні його очі розбили серце їй.

«Не йди», - вона шепоче

Та він не чує слів!

І кожна ніч – остання.

Чи прийде знову він?!

Вона його благає

Та він не чує слів!

О, дівчинко дурненька,

Вставай з колін, вставай!

Розправ ти свої крила,

Полинь у небокрай.

Невже не розумієш?

Покірливість твоя

Нікому не цікава!

Пораджу тобі я:

По-перше, витри сльози.

Тобі не до лиця!

Візьми в руку люстерко,

Уважно придивись.

Ти бачиш тії очі?

Не очі, дві зорі!

Волоссячко м’якеньке,

Мов шовк із Бухари.

Фарбуй вуста червоним,

Сама собі всміхнись,

Зніми чадру погану

І вдруге народись!

Покірливість негідну

Залиш для небуття,

Сміливо й незалежно

Ступай ти у життя!

Тепер вже його черга

Благати: «Повернись!»

І мріяти про тебе,

Чекати день і ніч.

Минуле він для тебе!

Не озирайся, йди!

Не вартий він твоєї

Душевної краси.

Тобі пораду, люба, я дам,

А ти зважай!

Ні перед ким навколішки

Ніколи не ставай!