Сучасн стандарти фармакотерап шем чно хвороби серц

ne zabudte perechislit pojertvovanie za polzovanie dannoj rabotoj na +380960034481
inache karmicheskie posledstvija ne zastaviat sebia  zdat:)....



Реферат на тему:

Сучасні стандарти фармакотерапії ішемічної хвороби серця




Підготував провізор - інтерн заочної форми навчання 6 групи

Термін очного циклу: 1.10.2015-31.01.2016
Спеціальність: провізор
Термін заочного циклу: 2.03.2015-30.09.2015
 


Вінниця 2015
План реферату
1. Фактор залежності  вибору тактики лікування від клінічної форми хвороби.
2. Обмеження фізичного навантаження, як найважливіший компонент лікування будь-якої форми ІХС.
3. Особливості дієти  при ІХС, з врахуванням важливості атеросклерозу в патогенезі ІХС.
4. Корекція маси тіла, як ще один фактор в лікуванні ІХС.
5. Фармакотерапія при ІХС. Групи препаратів, показаних до застосування при тій чи іншій формі ІХС, так звана «тріада».
6. Стратегія лікування при наявності супутніх хвороб, таких, наприклад, як гіпертонічна.
7. Дія конкретних препаратів.
8. Альтернативні методики (Патогенетично необгрунтована ефективність даного типу терапії)
9. Ендоваскулярна короноангіопластика, як окрема область інтервенційної кардіології.
10. Хірургічне лікування
11. Інші немедикаментозні методи лікування, такі, як гірудотерапія, використання стволових клітин тощо.












Сучасні стандарти фармакотерапії ішемічної хвороби серця

Лікування ішемічної хвороби серця, перш за все залежить від клінічної форми. Наприклад, хоча при стенокардії та інфаркті міокарда використовуються деякі загальні принципи лікування, тим не менш, тактика лікування, підбір режиму активності і конкретних лікарських препаратів може кардинально відрізнятися. Однак можна виділити деякі загальні напрямки, важливі для всіх форм ІХС.

1. Обмеження фізичного навантаження. При фізичному навантаженні зростає навантаження на міокард, а внаслідок цього - потреба міокарда в кисні і поживних речовинах. При порушенні кровопостачання міокарда ця потреба виявляється незадоволеною, що фактично призводить до проявів ІХС. Тому найважливішим компонентом лікування будь-якої форми ІХС є обмеження фізичного навантаження і поступове нарощування її при реабілітації.

2. Дієта. При ІХС з метою зниження навантаження на міокард в дієті обмежують прийом води і хлориду натрію (повареної солі). Крім того, враховуючи важливість атеросклерозу в патогенезі ІХС, велика увага приділяється обмеженню продуктів, що сприяють прогресуванню атеросклерозу. Важливим компонентом лікування ІХС є боротьба з ожирінням, як фактором ризику.

Слід обмежити, або по можливості відмовитися, від наступних груп продуктів.

- Тваринні жири (сало, вершкове масло, жирні сорти м'яса)

- Смажена і копчена їжа.

- Продукти, що містять велику кількість солі (солона капуста, солона риба і т.п)

- Обмежити прийом висококалорійної їжі, особливо що швидко всмоктується (вуглеводи: шоколад, цукерки, торти, здобне тісто).

Для корекції маси тіла особливо важливо стежити за співвідношенням енергії, що приходить зі з'їденої їжею, і витратою енергії в результаті діяльності організму. Для стабільного зниження ваги, дефіцит має складати не менше 300 кілокалорій щодня. У середньому людина, не зайнята фізичною роботою на добу витрачає 2000-2500 кілокалорій.

3. Фармакотерапія при ІХС. Існує цілий ряд груп препаратів, які можуть бути показані до застосування при тій чи іншій формі ІХС. У США існує формула лікування ІХС: «ABC». Вона має на увазі застосування тріади препаратів, а саме антиагрегантів, бета-Блокаторів та гіпохолестеринемічних препаратів.

Також, при наявності супутньої гіпертонічної хвороби, необхідно забезпечити досягнення цільових рівнів артеріального тиску.

- Антиагреганти (A). Антиагреганти перешкоджають агрегації тромбоцитів і еритроцитів, зменшують їх здатність до склеювання і прилипання до ендотелію судин. Антиагреганти полегшують деформування еритроцитів при проходженні через капіляри, покращують плинність крові.

- Аспірин - приймається 1 раз на добу в дозі 100 мг, при підозрі на розвиток інфаркту міокарда разова доза може досягати 500 мг.

- Клопідогрел - приймається 1 раз на добу по 1 таблетці 75 мг. Обов'язковий прийом протягом 9 місяців після виконання ендоваскулярних втручань і АКШ.

Бета-адреноблокатори . За рахунок їх дії на бета-адренорецептори адреноблокатори знижують частоту серцевих скорочень і, як наслідок, споживання міокардом кисню. Незалежні рандомізовані дослідження підтверджують збільшення тривалості життя при прийомі бета-адреноблокаторів. В даний час недоцільно використовувати препарат атенолол, так як за даними рандомізованих досліджень він не покращує прогноз. Бета-адреноблокатори протипоказані при супутній легеневій патології, бронхіальній астмі, ХОЗЛ. Нижче наведені найбільш популярні бета-адреноблокатори з доведеними властивостями поліпшення прогнозу при ІХС.
найбільш популярні бета-адреноблокатори:
- Метопролол (Беталок ЗОК, Беталок, Егілок, Метокард, Вазокардін);

- бісопролол (Конкор, Коронал, Бісогамма, Біпрол);

- карведилол (Ділатренд, Таллітону, Коріол).

- Статини і Фібрати (C). Холестеринзнижувальні препарати застосовуються з метою зниження швидкості розвитку існуючих атеросклеротичних бляшок і профілактики виникнення нових. Доведено їх позитивний вплив на тривалість життя. Цільовий рівень холестерину у хворих з ІХС повинен бути нижче, ніж в осіб без ІХС, і дорівнює 4,5 ммоль / л. Цільовий рівень ЛПНЩ у хворих на ІХС - 2,5 ммоль / л.
Найбільш популярні статини:
- ловастатин;

- симвастатин;

- аторвастатин;

- розувастатін (єдиний препарат,  що достовірно зменшує розмір атеросклеротичної бляшки);

Фібрати. Відносяться до класу препаратів, що підвищують антиатерогенну фракцію ЛПВЩ, при зниженні якої зростає смертність від ІХС. Застосовуються для лікування дисліпідемії IIa, IIb, III, IV, V. Відрізняються від статинів тим, що в основному знижують тригліцериди (ЛПДНЩ) і можуть підвищувати фракцію ЛПВЩ. Статини переважно знижують ЛПНЩ і не мають значущого впливу на ЛПДНЩ і ЛПВЩ. Тому для максимально ефективного лікування макросудинних ускладнень потрібна комбінація статинів і фібратів. При застосуванні фенофібрату смертність від ІХС знижується на 25%. З фибратів тільки фенофібрат безпечно комбінується з будь-якими класами статинів (FDA).
Найбільш популярний:
- фенофібрат

Інші класи: омега-3-поліненасичені жирні кислоти (Омакор). При ІХС застосовуються для відновлення фосфоліпідного шару мембрани кардиоміоциту. Відновлюючи структуру мембрани кардиомиоциту Омакор відновлює основні (життєві) функції клітин сердця - провідність і скоротність, які були порушені в результаті ішемії міокарда.
Найбільш популярний:
- Омакор

Нітрати. Існують нітрати для ін'єкційного введення.

Препарати цієї групи представляють собою похідні гліцерину, тригліцеридів, дигліцеридів і моноглицеридів. Механізм дії полягає у впливі нітрогрупи (NO) на скоротливу активність гладких м'язів судин.

Нітрати переважно діють на венозну стінку, зменшуючи перенавантаження на міокард (шляхом розширення судин венозного русла і депонування крові). Побічним ефектом нітратів є зниження артеріального тиску і головні болі. Нітрати не рекомендується використовувати при артеріальному тиску нижче 100/60 мм рт. ст. Крім того, в даний час достовірно відомо, що прийом нітратів не покращує прогноз пацієнтів з ІХС, тобто не веде до збільшення тривалості життя, і в даний час використовується як препарат для купування симптомів стенокардії. Внутрішньовенне крапельне введення нітрогліцерину, дозволяє ефективно боротися з явищами стенокардії, переважно на тлі високих показників артеріального тиску.

Нітрати існують як в ін'єкційній, так і в таблетованій формах.
Найбільш популярні:
- нітрогліцерин;

- ізосорбіду мононітрат.

Антикоагулянти. Антикоагулянти перешкоджають утворенню тромбів, сприяють припиненню зростання вже виниклих тромбів, посилюють вплив на тромби ендогенних ферментів, що руйнують фібрин.

- Гепарин (механізм дії обумовлений його здатністю специфічно зв'язуватися з антитромбіном III, що різко підвищує інгібуючу дію останнього стосовно тромбину. В результаті кров згортається повільніше).

Гепарин може призначатися у формі безперервної внутрішньовенної інфузії, регулярних внутрішньовенних ін’єкцій або може вводитися підшкірно (переважно в передньо-латентну стінку живота). Показаний гепарин при інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST (при високому ризику венозних або артеріальних тромбозів і тромбоемболій, при первинній черезшкірній коронарній реваскуляризації, при тромбоемболічній терапії, а також пригострому коронарному синдромі без стійкого підйому сегмента ST.

Інструментальним критерієм призначення гепарину є наявність депресії сегмента ST на ЕКГ, що свідчить про гострий процес. Дана ознака важлива у плані диференціальної діагностики, наприклад, у тих випадках, коли у хворого на ЕКГ є ознаки інфарктів, що сталися у нього раніше.
Гепарин призначається у вигляді струминних або переривчастих внутрішньовенних або підшкірних ін'єкцій. Перед призначенням препарату потрібно визначити час згортання крові, тромбіновий та активований парціальний тромбопластиновий час, кількість тромбоцитів.
Дорослим при гострому тромбозі лікування починають з внутрішньовенного введення 10 000 – 15 000 ОД Гепарину під контролем згортання венозної крові, тромбінового та активованого парціального тромбопластинового часу. Після цього по 5 000 – 10 000 ОД Гепарину вводять внутрішньовенно кожні 4 – 6 год. При цьому адекватною вважається доза Гепарину, при якій час згортання крові подовжується в 2,5 – 3 рази, а активований парціальний тромбопластиновий час – в 1,5 – 2 рази.
Для профілактики гострого тромбозу Гепарин вводять підшкірно по 5 000 ОД кожні 6 – 8 год.
При першій фазі синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ) у дорослих Гепарин призначають підшкірно тривалий час у добовій дозі 2500 – 5000 ОД під контролем тромбінового часу. За 1 – 2 доби до відміни Гепарину добову дозу поступово знижують.
Під час операцій на відкритому серці з підключенням апарату екстракорпорального кровообігу пацієнтам вводять Гепарин у початковій дозі не менше 150 ОД на 1 кг маси тіла. Коли процедура триває менше 60 хв, призначається доза 300 ОД/кг, коли процедура триває більше 60 хв – призначається 400 ОД/кг.
З профілактичною метою Гепарин вводять підшкірно в дозі 5 000 ОД за 2 год до операції, потім по 5 000 ОД кожні 6 – 8 год протягом 7 днів.
Дітям призначають Гепарин за такою схемою: початкова доза становить 50 ОД/кг (внутрішньовенна ін'єкція/інфузія), підтримуюча доза – 100 ОД/кг кожні 4 год. Середня добова доза для дітей становить 300 ОД/кг.
Немовлятам призначають від 2 до 10 ОД/кг/год внутрішньовенно (постійно або переривчасто). Підшкірно немовлятам Гепарин вводять у добовій дозі 200 – 300 ОД/кг, розподіляючи її на 4 – 6 ін'єкцій.
Як доповнення до стрептокінази Гепарин – по 5 000 ОД 3 рази на добу або 10 000 – 12 500 ОД 2 рази на добу – може бути показаний при підвищеному ризику розвитку тромболітичних ускладнень у хворих
- при повторному інфаркті міокарда;
- з постійною формою мерехтіння передсердь з емболізацією.
При гострому коронарному синдромі (нестабільній стенокардії або інфаркті міокарда) спочатку струминно внутрішньовенно вводять 5 000 ОД Гепарину, потім переходять на внутрішньовенне краплинне введення препарату зі швидкістю 1 000 ОД/год. Швидкість інфузії необхідно підбирати таким чином, щоб протягом перших 2 – 3 діб підтримувати активований парціальний тромбопластиновий час на рівні в 1,5 – 2 рази більшому, ніж його нормальне значення.
У всіх випадках застосування Гепарину за 1 – 3 дні до його відміни призначають непрямі антикоагулянти.

Діуретики. Сечогінні засоби покликані зменшити навантаження на міокард шляхом зменшення об'єму циркулюючої крові за рахунок прискореного виведення рідини з організму.

Петльові. Препарат «Фуросемід» в таблетованій формі.
Торасемід Сандоз в табл.
За кордоном, проте, в якості діуретика використовується етакринова кислота.

Петльові діуретики знижують реабсорбцію Na +, K +, Cl-в товстій висхідній частині петлі Генле, тим самим зменшуючи реабсорбцію (зворотне всмоктування) води. Мають достатньо виражену швидку дію як правило, застосовуються як препарати екстреної допомоги (для здійснення форсованого діурезу).

Найбільш поширеним препаратом у даній групі є фуросемід (лазикс). Існує в ін'єкційній і таблетованій формах.

Тіазидні. Тіазидні сечогінні відносяться до Са2 + зберігаючих діуретиків. Зменшуючи реабсорбцію Na + і Cl-в товстому сегменті висхідної частини петлі Генле і початковому відділі дистального канальця нефрона, тіазидні препарати зменшують реабсорбцію сечі. При систематичному прийомі препаратів цієї групи знижується ризик серцево-судинних ускладнень при наявності супутньої гіпертонічної хвороби.
Найбільш популярні:
- Гіпотіазид;

- Індапамід.

Інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту. Діючи на ангіотензин-перетворюючий фермент (АПФ), ця група препаратів блокує утворення ангіотензину II з ангіотензину I, таким чином перешкоджаючи реалізації ефектів ангіотензину II, тобто нівелюючи спазм судин. Таким чином забезпечується підтримка цільових показників артеріального тиску. Препарати цієї групи мають нефро-і кардіопротективний ефект.
Найбільш популярні:
- Еналаприл;

- Лізиноприл;

- Каптоприл.

Антиаритмічні препарати. Препарат «Аміодарон» випускається в таблетованій формі.

- Аміодарон належить до III групи антиаритмічних препаратів, володіє комплексною антиаритмічною дію. Даний препарат впливає на Na + і K + канали кардіоміоцитів, а також блокує бета- І-адренорецептори. Таким чином, аміодарон має антиангінальну та антиаритмічну дію. За даними рандомізованих клінічних досліджень препарат підвищує тривалість життя хворих, що регулярно його приймають. При прийомі таблетованих форм аміодарону клінічний ефект спостерігається приблизно через 2-3 дні. Максимальний ефект досягається через 8-12 тижнів. Це пов'язано з тривалим періодом напіввиведення препарату (2-3 міс). У зв'язку з цим даний препарат застосовується при профілактиці аритмій і не є засобом екстреної допомоги.

З урахуванням цих властивостей препарату рекомендується наступна схема його застосування. У період насичення (перші 7-15 днів) аміодарон призначається в добовій дозі 10 мг / кг ваги хворого в 2-3 прийоми. З настанням стійкого протиаритмічного ефекту, підтвердженого результатами добового ЕКГ-моніторування, дозу поступово зменшують на 200 мг кожні 5 діб до досягнення підтримуючої дози в 200 мг на добу.

Інші групи препаратів:

- Етілметілгідроксіпірідіна сукцинат

Препарат «Мексидол» в таблетованій формі. Метаболічний цитопротектор, антиоксидант-антигипоксант, що володіє комплексним впливом на ключові ланки патогенезу серцево-судинних захворюваннь: його дія - антиатеросклеротична, протиішемічна, мембранопротективна.
 Теоретично Етілметілгідроксіпірідіна сукцинат володіє значним позитивним ефектом, але в даний час, даних щодо його клінічної ефективності, заснованих на незалежних рандомізірованих плацебоконтролюємих дослідженнях, немає.

- Мексикор;

- Коронатера;

- Триметазидин.

4. Використання антибіотиків при ІХС. Є результати клінічних спостережень порівняльної ефективності двох різних курсів антибіотиків і плацебо у хворих, що надходили до стаціонару або з гострим інфарктом міокарда, або з нестабільною стенокардією. Дослідження показали ефективність ряду антибіотиків при лікуванні ІХС.
Ефективність даного типу терапії патогенетично не обгрунтована, і дана методика не входить в стандарти лікування ІХС.

5. Ендоваскулярна коронароангіопластіка. Розвивається застосування ендоваскулярних (чрезпросвітних, транслюмінальних) втручань (коронароангіопластіки) при різних формах ІХС. До таких втручань відносяться балонна ангіопластика та стентування під контролем коронарної ангіографії. При цьому інструменти вводяться через одну з великих артерій (у більшості випадків використовується стегнова артерія), а процедуру виконують під контролем рентгеноскопії. У багатьох випадках такі втручання допомагають запобігти розвитку або прогресуванню інфаркту міокарда і уникнути відкритого оперативного втручання.

Цим напрямком лікування ІХС займається окрема область кардіології - інтервенційна кардіологія.

6. Хірургічне лікування.

Проводиться аорто-коронарне шунтування.

За певних параметрів ішемічної хвороби серця виникають показання до коронарного шунтування - операції, при якій кровопостачання міокарда покращують шляхом з'єднання коронарних судин нижче місця їх поразки з зовнішніми судинами. Найбільш відомо аортокоронарне шунтування (АКШ), при якому аорту з'єднують з сегментами коронарних артерій. Для цього в якості шунтів часто використовують аутотрансплантат (зазвичай велику підшкірну вену).

  Також можливе застосування балонної дилатації судин. За такої операції маніпулятор вводиться в коронарні судини через пункцію артерії (зазвичай стегнової або променевої), і за допомогою балона, заповненого контрастною речовиною проводиться розширення просвіту судини, операція являє собою, по суті, бужування коронарних судин. В даний час «чиста» балонна ангіопластика без подальшої імплантації стента практично не використовується, зважаючи на низьку ефективність у віддаленому періоді.

  7. Інші немедикаментозні методи лікування

  - Гірудотерапія. Гірудотерапія являє собою спосіб лікування, заснований на використанні антиагрегантних властивостей слини п'явок. Даний метод є альтернативним і не проходив клінічних випробувань на відповідність вимогам доказової медицини. В даний час в Укпаїні використовується відносно рідко, не входить у стандарти надання медичної допомоги при ІХС, застосовується, як правило, за бажанням пацієнтів. Потенційні позитивні ефекти даного методу полягають у профілактиці тромбоутворення. Варто відзначити, що при лікуванні за затвердженими стандартами дана задача виконується за допомогою гепарінопрофілактіки.

  - Метод ударно-хвильової терапії. Вплив ударних хвиль низької потужності призводить до реваскуляризації міокарда.

  Екстракорпоральне джерело сфокусованої акустичної хвилі дозволяє дистанційно впливати на серце, викликаючи «терапевтичний ангіогенез» (судинотворення)) в зоні ішемії міокарда. Вплив УВТ надає подвійний ефект - короткочасний і довгостроковий. Спочатку судини розширюються, і поліпшується кровотік. Але найголовніше починається потім - в області ураження виникають нові судини, які забезпечують вже довгострокове поліпшення.

  Низькоінтенсивні ударні хвилі викликають напругу зсуву в судинній стінці. Це стимулює вивільнення чинників судинного зростання, запускаючи процес зростання нових судин, що живлять серце, поліпшення мікроциркуляції міокарда та зменшення явищ стенокардії. Результатами подібного лікування теоретично є зменшення функціонального класу стенокардії, збільшення переносимості фізичного навантаження, зниження частоти нападів і потреби в лікарських препаратах.

  Однак, слід зазначити, що в даний час не проводилося адекватних незалежних багатоцентрових ранодмізірованних досліджень оцінюють ефективність даної методики. Дослідження наведені в якості доказів ефективності даної методики, як правило творів самими компаніями виробниками. Або не відповідають критеріям доказової медицини.

  Даний метод не отримав в Росії широкого поширення через сумнівну ефективності, дорожнечу обладнання, і відсутність відповідних фахівців. У 2008 році дані метод не входив в стандарт медичної допомоги при ІХС, і виконання даних маніпуляцій здійснювалося на договірній комерційній основі, або в деяких випадках за договорами добровільного медичного страхування.

  - Використання стовбурових клітин. При використанні стовбурових клітин виконують процедуру розраховують, що введені в організм пацієнта поліпотентні стовбурові клітини диференціюються в бракуючі клітини міокарда або адвентиції судин. Слід зазначити, що стовбурові клітини в дійсності володіють даною здатністю, але в даний час рівень сучасних технологій не дозволяє диференціювати поліпотентних клітку в потрібну нам тканину. Клітка сама робить вибір шляху диференціювання - і часто не той, який потрібний для лікування ІХС.

  Даний метод лікування є перспективним, але поки що не пройшов клінічної апробації і не відповідає критеріям доказової медицини. Потрібні роки наукових досліджень, щоб забезпечити той ефект, який очікують пацієнти від введення поліпотентних стовбурових клітин.

  В даний час даний метод лікування не використовується в офіційній медицині і не входить в стандарт надання допомоги при ІХС.

  - Квантова терапія ІХС. Являє собою терапію шляхом впливу лазерного випромінювання. Ефективність даного методу не доведена, незалежне клінічне дослідження проведено не було.

Висновок


Ішемічна хвороба серця є однією з найбільш поширених терапевтичних проблем, а згідно зі статистикою Всесвітньої Організації Охорони здоров'я ішемічна хвороба серця здобула сумну популярність, отримавши майже епідемічне поширення в сучасному суспільстві. Підставою для цього послужила зростаюча частота захворювань ішемічною хворобою серця людей в різних вікових групах, високий відсоток втрати працездатності, а також те, що вона є однією з провідних причин летальності.

Ішемічна хвороба серця (ІХС) - хронічне захворювання, обумовлене недостатністю кровопостачання серцевого м'яза.

Велика поширеність ІХС серед населення, ранній початок атеросклерозу і тривале його діагностування, безсимптомний перебіг вказують на важливість здійснення заходів з попередження або уповільнення темпів розвитку даного захворювання, що може призвести до збільшення тривалості життя людини. В даний час більшість випадків смерті від ІХС виникає раптово. Тому при зменшенні смертності від коронарної хвороби відповідно повинно статися і зниження частоти раптової смерті.


Всеосяжна програма по боротьбі з ІХС серед населення економічно розвинених країн з великою поширеністю даного захворювання повинна складатися з трьох складових частин:

1. втручання на рівні всього населення шляхом зміни способу життя, поліпшення умов навколишнього середовища;

2. здійснення заходів індивідуальної профілактики серед осіб з високим ризиком розвитку ІХС (наприклад, немедикаментозне і медикаментозне лікування хворих на артеріальну гіпертонію);

3. тривале лікування осіб з ІХС або правильніше, здійснення, заходів з вторинної профілактики, що забезпечують попередження прогресування захворювання, виникнення ускладнень в його перебігу і зменшення летальності. Для забезпечення зниження ліпідів експерти ВООЗ рекомендують:

1. обмеження прийому з їжею насичених жирів, можливо, заміну їх деякої кількості ненасиченими жирами;

2. збільшення споживання складних вуглеводів;

3. зменшення прийому продуктів, що містять холестерин (в середньому менше 300 г на день для дорослої людини);

4. попередження появи ожиріння, або корекцію надлишкової маси тіла.

Важливе місце серед заходів з первинної профілактики серцево-судинних захворювань серед всього населення займає боротьба з курінням тютюну, боротьба з надмірною масою тіла і сидячим, малоактивним способом життя.

Програми з первинної профілактики захворювань серця і судин повинні бути комплексними, здійснюватися безперервно і мати відповідне матеріальне забезпечення. Крім того вони мають базуватися на даних, що характеризують стан здоров'я населення, серед якого вони здійснюватимуться, враховувати ступінь готовності населення слідувати рекомендаціям. Програма повинна включати заходи щодо поліпшення умов зовнішнього середовища (боротьбу із забрудненнями), створенню умов для вибору продуктів харчування і можливості займатися фізкультурою. Комплексна програма як мінімум повинна складатися, з трьох підпрограм:

1. Державна програма з харчування.

2.Борротьба з курінням.

3.Підвищення рівня фізичної активності населення.

Таким чином, я вважаю, що в даний час існує багато способів лікування ІХС, вибір методу лікування залежить від індивідуальних особливостей організму хворого.




Список використаної літератури


Бабушкіна, Г. В., Ішемічна хвороба серця [Текст] / Г. В. Бабушкіна, А.В. Картелішев / / Низкоинтенсивная лазерна терапія. - М.: Фірма «Техніка». - С. 492-526.

2. Бабушкіна, Г. В., Застосування комбінованої лазерної терапії при ішемічній хворобі серця [Текст] / Г.В., Бабушкіна, А.В. Картелішев / / VII міжнародна науково-практична конференція з квантової медицини. - М. - грудень, 2001, С. 83-85.

3. Боголюбов, В. М., Загальна фізіотерапія. [Текст] Підручник для студентів мед. вузів.
/ В.М. Боголюбов, Г.Н. Пономаренко - М.: Медицина, 1999. - 430 с.

4. Булич, Е. Г. Здоров'я людини. - Олімпійська література [Текст] / Е.Г. Булич, І.В. Муравов, 2003. - 12 - 14 с.

5. Гогин, Е.Е. Гіпертонічна хвороба [Текст] / О.Є. Гогин. - М.: Звістка, 1997. - 400 с.

6. Гусєв, Л. І., Квантова терапія в кардіології та ангіології [Текст] Методичний посібник для лікарів / Л.І. Гусєв, Т.Ю. Барскова - М.: ЗАТ «МИЛТА-ПКП ГІТ», 2006 - Укр. - 31с.

7. Іньков, А. Н. ІХС [Текст] / А.

Н. Іньков. - Ростов н / д: Фенікс, 2000. - 96 с.

8. Іллінський, Б. В. - ІХС і спадковість [Текст] / Б.В. Ільїнський. - Л.: Медицина, 1985. - 176с.

9. Молчанов, Н.С. Попередження захворювань серця [Текст] / Н.С. Молчанов. - М.: «Знання», 1970. - 95 с.

10. Оганов, Р.Г. Бережіть серце [Текст] / Р.Г. Оганов. - М.: Медицина, 1979 - 56 с.

11. Оганов, Р. Г., Профілактична кардіологія: успіхи, невдач, перспективи. Кардіологія [Текст] / Р.Г. Оганов. - 1996. - 4-8 с.