ne zabudte popolnit pojertvovanie na tel +380960034481 za polzovanie dannoj rabotoj, please
inache karmicheskie posledstvija ne zastaviat sebia zdat:)
МОЗ України
Вінницький Національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
Кафедра :
Реферат на тему:
Стерильність інєкційних лікарських форм. Методи стерилізації, аппаратура, контроль надійності стерилізації
Термін очного циклу: 1.10.2015-31.01.2016
Спеціальність: провізор
Термін заочного циклу: 2.03.2015-30.09.2015
Вінниця 2015
ІЗОТОНІЧНІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ
Вимоги до ін'єкційних лікарських форм забезпечуються Наказом № 275 май 200...
До ін'єкційних форм ДФУ, висуває наступні вимоги:
· відсутність механічних домішок,
· стерильність,
· стабільність,
· апірогенність,
· до окремих розчинів - ізотонічність, що вказується у відповідних нормативних документах чи рецептах.
· Ін'єкційні розчини можуть бути ізогідричними та ізоіонічними згідно з вимогами власних статей.
Для реалізації зазначених вимог необхідне дотримання особливих умов виготовлення ін'єкційних лікарських форм. Вони передбачають: вимоги до приміщення, виробничого устаткування, персоналу, лікарських і допоміжних речовин, розчинників, закупорювальних матеріалів, організації і проведення технологічних процесів (розчинення, стабілізація, фільтрування, стерилізація, упаковка, маркірування).
Найважливішою складовою технологічного процесу всіх ін'єкційних лікарських форм є організація роботи в асептичних умовах і стерилізація.
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ В АСЕПТИЧНИХ УМОВАХ
Джерелами забруднення стерильних розчинів можуть бути вихідні речовини, навколишнє середовище, устаткування, тара, закупорювальний матеріал, працюючий персонал.
Асептика - це визначені умови роботи, комплекс організаційних заходів, що дозволяють у максимальному ступені попередити потрапляння мікроорганізмів у ліки.
Асептичні умови передбачають наявність в аптеці особливого приміщення для виготовлення стерильних і асептичних ліків - асептичного блоку, який повинен мати не менше трьох кімнат.
Cтерильна зона виробництва і наповнення інфузійними розчинами.
Чиста шлюзова зона . Контроль повітряного потоку в чистій зоні здійснюється за допомогою візуалізаційних трубок.
Р ізні модифікації ламінарних шаф фірми Babcock-BCH
1. Передасептична (шлюз) призначена для підготовки персоналу до роботи.
2. Асептична призначена для виготовлення лікарських форм.
3. Апаратна - у ній встановлюються автоклави, стерилізатори, апарати, що дозволяють одержувати воду для ін'єкцій.
Вимоги до приміщення. Виробництво ліків в асептичних умовах здійснюється в «чистих» приміщеннях, де чистота повітря нормується за вмістом мікробних і механічних часток.
Асептичний блок зазвичай розташовується віддалено від джерел забруднення мікроорганізмами (зал обслуговування хворих, мийна, фасувальна, санітарний вузол).
У приміщеннях для виготовлення ліків в асептичних умовах стіни повинні бути пофарбовані олійною фарбою чи викладені світлою кахельною плиткою, при цьому не повинно бути виступів, карнизів, тріщин. Стелі фарбуються клейовою чи водоемульсійною фарбою. Підлога покривається лінолеумом або реліном з обов'язковим зварюванням швів. Двері і вікна повинні бути щільно підігнаними і не мати щілин.
Асептичний блок обладнується приточно-витяжною вентиляцією з переважанням притоку повітря над витяжкою. Для зниження мікробного обсіменіння рекомендується установка повітроочисників, що забезпечують ефективне очищення повітря фільтрацією через фільтри з ультра тонких волокон і ультрафіолетовим опроміненням.
Для знезаражування повітря в асептичному блоці встановлюються неекрановані бактерицидні опромінювачі: настінні (ОБН-150), стельові (ОБП-300), пересувні маякового типу (ОБПЕ-50); бактерицидні лампи БУВ-25, БУВ-30, БУВ-60 з розрахунку потужності - 2-2,5 Вт на 1 м3 об'єму приміщення, які включають на 1-2 години до початку роботи під час відсутності людей. Вмикач для цих опромінювачів повинен знаходишся перед входом у приміщення і зблокований зі світловим табло: «Не входити, включений бактерицидний опромінювач». Вхід у приміщення, де включена неекранована бактерицидна лампа, дозволяється тільки після її вимикання, а тривале перебування в зазначеному приміщенні — тільки через 15 хвилин після відключення неекранованої бактерицидної лампи.
У присутності персоналу можуть експлуатуватися екрановані бактерицидні опромінювачі, що встановлюються на висоті 1,8—2 м, з розрахунку 1 Вт на 1 м3 приміщення за умови відсутності спрямованого випромінювання на людей, що знаходяться у приміщенні.
Оскільки ультрафіолетові опромінювачі утворюють у повітрі токсичні продукти (озон і оксиди азоту), при їх роботі вентиляція повинна бути включена.
Все устаткування і меблі, внесені в асептичний блок, попередньо обробляються серветками, змоченими дезінфікуючим розчином {розчин хлораміну Б 1 %, розчин хлораміну Б 0,75 % з 0,5 % миючого засобу, розчин перекису водню 3 % з 0,5 % миючого засобу). Зберігання в асептичному блоці невикористованого устаткування категорично забороняється. Прибирання асептичного блоку проводиться не рідше 1 разу в зміну з використанням дезінфікуючих засобів.
Один раз у тиждень проводиться генеральне прибирання асептичного блоку. При цьому приміщення по можливості звільняють від устаткування, миють і дезінфікують стіни, двері, підлоги. Після дезінфекції опромінюють ультрафіолетовим світлом.
Перед входом у приміщення асептичного блоку повинні бути гумові килимки, які один раз у зміну змочуються дезінфікуючим розчином. Асептичний блок відокремлюється від піших приміщень аптеки повітряними шлюзами.
Вимоги до персоналу.
Особи, які беруть участь у виготовленні ліків в асептичних умовах, повинні строго дотримувати правил особистої гігієни. При вході в шлюз вони повинні взути спеціальне взуття, вимити руки з милом і щіткою, надягти стерильний халат, 4-шарову марлеву пов'язку, шапочку (при цьому волосся ретельно підбирають), бахіли. Оптимальним с застосування шолома і комбінезона.
Марлева пов'язка повинна мінятися кожні 4 години. Після надягання стерильного технологічного одягу персонал повинен обполоскати руки водою для ін'єкцій і обробити їх дезінфікуючим розчином спирту етилового 80 %, розчином хлоргексидину біглюконату в 70 % спирті етиловому чи 0,5 % розчином хлораміну Б (при відсутності інших речовин). Вхід зі шлюзу в приміщення для виготовлення і фасовки ліків в асептичних умовах у нестерильному санітарному одязі заборонений. Забороняється також виходити за межі асептичного блоку в стерильному санітарному одязі.
Перед входом до асептичного блоку необхідно вимити і продезинфікувати руки.
Санітарний одяг, халати, марля, вироби з текстилю, вата стерилізуються в біксах у парових стерилізаторах при температурі 132 °С протягом 20 хвилин або при 120 °С протягом 45 хвилин і зберігаються в закритих біксах не більше 3 діб. Взуття перед початком і після закінчення роботи дезінфікують зовні і зберігають у шлюзах. Особи з інфекційними захворюваннями, відкритими ранами на шкірі, носії патогенної мікрофлори до повного їх видужання неповинні допускатися до роботи.
Вимоги до вихідних речовин і матеріалів.
Лікарські речовини, необхідні для виготовлення ліків в асептичних умовах, зберігаються в шафах у щільно закритих штангласах в умовах, що виключають їх забруднення. Штангласи перед кожним заповненням миються і стерилізуються.
Для виготовлення ін'єкційних лікарських форм використовують лікарські речовини кваліфікації «хімічно чиста», «чиста для аналізу» чи «придатна для ін'єкцій», що відповідають вимогам нормативно-технічної документації.
СТЕРИЛІЗАЦІЯ
Стерилізація (чи знепліднення) - це процес повного знищення мікроорганізмів та їх спор в лікарських речовинах, лікарських формах, на посуді, допоміжних матеріалах, інструментах і апаратах.
Методи стерилізації можна розділити на:
· фізичні,
· механічні,
· хімічні.
Фізичні методи стерилізації.
До них відносяться:
· термічна чи теплова стерилізація,
· стерилізація ультрафіолетовими променями,
· радіаційна стерилізація,
· стерилізація струмами високої частоти.
З перерахованих методів в умовах аптек застосовуються термічна стерилізація, а також стерилізація ультрафіолетовими променями. Інші методи стерилізації в умовах аптек поки що застосування не знайшли.
Термічна стерилізація.
При цьому методі стерилізації відбувається загибель мікроорганізмів під впливом високої температури за рахунок коагуляції білків і руйнування ферментів мікроорганізмів. Найширше в аптечній практиці застосовується стерилізація сухим жаром і парою.
Стерилізація сухим жаром здійснюється сухим гарячим повітрям у повітряних стерилізаторах при температурі 180-200 °С.
Паровий метод стерилізації при 120 °С рекомендується для води і водних розчинів лікарських речовин. Час стерилізаційної витримки не більше 30 хвилин залежно від фізико-хімічних властивостей препарату й об'єму розчину.
Розчини об'ємом до 100 мл стерилізують протягом 8 хвилин, об'ємом 101-500 мл-8-12 хвилин і об'ємом від 501 до 1000 мл- 12-15 хвилин.
Стерилізацію парою під тиском проводять у парових стерилізаторах (автоклавах) різної конструкції. Найзручніші такі парові стерилізатори, у яких автоматично підтримуються задані тиск і температура, а також передбачена можливість просушувати допоміжний матеріал (вату, фільтрувальний папір, марлю та ін.) після стерилізації.
Нагрівання текучою парою (за ДФУ) роблять протягом 30-60 хвилин. Тривалість стерилізації залежить від фізико-хімічних властивостей лікарських речовин і об'єму розчину. Установлено, що при нагріванні стерилізатора температура розчину у флаконах відстає від температури парової камери. Для невеликих об'ємів відставання невелике (2-3 хвилини), а для об'ємів більше 500 мл - воно значне. Тому при стерилізації розчинів понад 100 мл збільшується тривалість стерилізації:
до 100 мл - 30 хвилин;
від 101 до 500 мл - 45 хвилин;
від 501 до 1000 мл - 60 хвилин.
Стерилізація розчинів об'ємом більше 1 л забороняється.
Стерилізація ультрафіолетовими променями. УФ - випромінювання - могутній стерилізуючий фактор, здатний убивати вегетативні і спорові форми мікроорганізмів. УФ-промені широко застосовують у різних галузях народного господарства для знезаражування повітря приміщень, води та ін. Застосування їх в аптеках має велике практичне значення й істотні переваги порівняно з застосуванням дезінфікуючих речовин, бо вони можуть адсорбуватися медикаментами і придавати їм сторонні запахи.
Для стерилізації повітря в аптеках запропоновані пересувні бактерицидні опромінювачі великої потужності, що складаються з 6 ламп БУВ-30 і забезпечують велику швидкість стерилізації. Використання цього апарата в приміщенні об'ємом до 100 м3 дозволяє протягом 15 хвилин знизити обсіяність повітря на 90-96 %. Другий тип бактерицидного опромінювана оснащений лампою БУВ-30П і відповідним відбивачем, що дозволяє направляти промені. Він призначений для стерилізації приміщення об'ємом до 20 м3.
В останні роки одержали велике поширення для стерилізуючого фільтрування мікропористі мембранні фільтри, позбавлені цих недоліків. Мембранні фільтри являють собою тонкі (100-150 мкм) пластини з полімерного матеріалу, що характеризуються ситовим механізмом затримки і постійним розміром пор. Прийнято вважати, що середній розмір пор фільтра, що гарантує одержання стерильного фільтрату, складає 0,3 мкм. Щоб уникнути швидкого засмічення, мембрани використовують у сполученні з перед-фільтрами, які мають більші пори. При стерилізації великих об'ємів розчинів раціональне застосування фільтрів обох типів.
За кордоном для фармацевтичних цілей виробляється біля десяти типів мембранних фільтрів (Мілліпор, Сарторіус, Сінпор, Діорапор та ін.). У Казані випускаються мембранні фільтри «Владипор» з ацетату целюлози типу МФА, з регенерованої целюлози тину МФЦ, що можуть бути використані для очищення від механічних домішок і мікроорганізмів розчинів лікарських речовин, які мають рН у межах 1,0-10,0. Фільтри «Владипор» випускаються 10-ти номерів у діапазоні розмірів пор від 0,05 до 0,95 мкм і більше.
Перспективні також полімерні плівки з циліндричними порами - так звані ядерні фільтри; фільтри «Міфіл» з поліамідкапрону ПА-6 з діаметром пор 0,2 мкм.
Стерилізуюче фільтрування виконують в установках, основними частинами яких є фільтротримачи і фільтруюче середовище. Використовують два типи тримачів - пластинчасті, у яких фільтр має форму круглої чи прямокутної пластини і патрони, що містять один трубчастий фільтр чи більше. Перед фільтруванням проводять стерилізацію фільтра у тримачі і ємності для збору фільтрату насиченою водяною парою при 120 °С або гарячим повітрям при 180 °С.
Контроль стерилізації цим методом проводять прямим посівом проб фільтрату на живильні середовища.
Хімічні методи стерилізації.
Дія виробів з гуми, полімерних матеріалів, скла, корозієстійких металів зараз застосовують хімічні методи стерилізації газами і розчинами Для газової стерилізації використовують чистий етилену оксид або етилену оксид з різними флегматизаторами (бромистий метил, вуглецю діоксид, фреони та ін.). Стерилізацію здійснюють у газових стерилізаторах. Ефективність стерилізації цим методом залежить від стерилізуючого агента, температури, відносної вологості повітря.
Об'єкти стерилізації попередньо упаковують в пакети з поліетиленової плівки чи пергаментний папір. Вироби, простерилізовані газовим методом, витримують у вентильованому приміщенні протягом однієї чи декількох діб у залежності від виду виробі Б та їх призначення.
Стерилізацію газами можна також застосовувати і для стерилізації повітря в боксах, допоміжних матеріалів (особливо термолабільних), посуду, пробок; перев'язувального матеріалу, предметів догляду за хворими і тд. Гази легко проникають через пакувальні матеріали (папір, целофан, поліетилен), а після стерилізації легко звітрюються Необхідно пам'ятати про їх отруйність, подразнюючу дію і при роботі з ними дотримувати заходів захисту (спеціальний одяг, маски та ін.).
У зарубіжних країнах широке застосування для стерилізації повітря знаходять аерозольні препарати, що представляють собою рідкі фізико-хімічні системи, приготовлені на зріджених газах (фтортрихлорметан, трифтортрихлоретан, двоокис вуглецю та ін. Аерозолі можуть знаходитися тривалий час у повітрі, дезінфікуючи його. Для стерилізації повітря використовують аерозолі етиленгліколю і поліетиленгліколів. Найбільш: ефективним вважають аерозоль триетиленгліколю, при розпиленні якою повна стерильність повітря у приміщенні досягається за кілька хвилин.
Вивчається також використання газової стерилізації для лікарських речовин і розчинів (атропіну сульфату, промедолу, кордіаміну, кофеїн-бензоату натрію та ін.). У цьому випадку необхідно насамперед з'ясувати можливість взаємодії газів з лікарськими речовинами. У закордонній літературі є повідомлення про можливість стерилізації газами - антибіотиків, панкреатину та деяких інших речовин.
Для хімічної стерилізації розчинами використовують 6 % розчин водню пероксиду: над кислоти (дезоксон-1). Стерилізацію роблять у закритих ємностях зі скла, пластмаси чи покритих емаллю. Ефективність стерилізації цим методом залежить від концентрації стерилізуючого агента, часу стерилізації і температури розчину, що стерилізується. При хімічній стерилізації виріб цілком занурюють у розчин, витримують у ньому визначений час. а потім промивають стерильною водою в асептичних умовах.
Одним з різновидів хімічної стерилізації с консервування лікарських форм, тобто запобігання від мікробного псування лікарських препаратів у процесі їх використання шляхом додавання до них різних хімічних речовин.
До консервантів висувається ряд вимог:
· фармакологічна індиферентність у робочій концентрації (відсутність загальнотоксичної та місцевоподразнюючої дії);
· широкий антимікробний спектр;
· відсутність хімічної взаємодії з лікарськими речовинами й іншими компонентами лікарських препаратів;
· відсутність впливу на органолептичні властивості ліків;
· стійкість при зберіганні; підтримка стерильності лікарських форм протягом усього часу їх застосування, тобто надійна антимікробна активність.
Консервуючи речовини застосовуються тільки у вкрай необхідних випадках, коли не можна застосовувати стерилізацію чи інші заходи для зберігання стерильності через складну фізико-хімічну структуру лікарських препаратів або через неможливість випуску упаковок з одноразовими дозами. Консерванти застосовують також для збереження стерильності при багаторазовому використанні. Проблема консервування лікарських препаратів особливо важлива для стерильних і асептично виготовлених лікарських форм. Тому характеристика консервантів наведена у цьому розділі (ці речовини можуть також застосовуватися в технології водних витягів, емульсій, мазей, приготовлених на гідрофільних і емульсійних основах та ін.). Консерванти додаються до розчинів для ін'єкцій, які містять речовини, що розкладаються при нагріванні. Консерванти повинні бути зазначені в рецепті чи у власних статтях, їх найменування і кількість пишеться в ППК.
Лікарські засоби для внутрішньопорожнинних, внутрішньосерцевих, та ін'єкцій, що мають доступ до спинномозкової рідини, а також при разовій дозі, що перевищує 15 мл, не повинні містити консервантів.
Необхідність консервування лікарських форм зараз зростає ще більше у зв'язку з розширенням асортименту готових лікарських форм, які вимагають тривалого зберігання,
Ю. І. Зеліксоном запропоновано найчастіше використовувані консерванти класифікувати наступним чином:
· Неорганічні сполуки
· Металоорганічні сполуки
· Органічні сполуки: спирти, кислоти, ефіри, солі четвертинних амонієвих сполук.
Необхідно відзначити, що розчини лікарських речовин, які мають сильну бактерицидну дію, не мають потреби в стерилізації. До таких речовин відносяться: гексаметилентетрамін, аміназин, дипразин, коларгол, протаргол, імізин, ртуті дихлорид, калію перманганат (0,1 % і більше) та ін.
ТЕХНОЛОГІЯ РОЗЧИНІВ ДЛЯ ІН'ЄКЦІЙ
ТА КОНТРОЛЬ ЇХ ЯКОСТІ
Розчини для ін'єкцій готують відповідно до вимог ДФ, наказів МОЗ, інструкцій.
Технологічний процес виготовлення розчинів для ін'єкцій складається з наступних стадій
1. Підготовчі роботи.
2. Готування розчину (стабілізація, ізотонування при необхідності).
3. Фільтрування і фасування.
4. Стерилізація розчину.
5. Контроль готової продукції.
6. Оформлення.
Підготовчі роботи (підготовка персоналу, підготовка асептичного блоку, організація роботи в асептичних умовах; підготовка посуду і допоміжних матеріалів; підготовка розчинників і препаратів) приведені скорше.
Розглянемо стадії безпосереднього виготовлення розчинів для ін'єкцій.
Готування розчину.
Виготовлення розчинів для ін'єкцій може проводитися тільки в аптеках, що мають на це дозвіл, виданий уповноваженим на те органом.
Не дозволяється готувати розчини для ін'єкцій при відсутності методик їх повного хімічного аналізу, режиму стерилізації, даних про хімічну сумісність вхідних інгредієнтів і технології.
Персональна відповідальність за організацію роботи асептичних блоків і виготовлення розчинів для ін'єкцій покладається на завідувачів аптек або уповноважену особу. Вони зобов'язані проводити щорічний інструктаж і перевірку знань працівників асептичних блоків за правилами виготовлення розчинів для ін'єкцій, а також при прийомі чи переводі їх на роботу в асептичному блоці. Особи, що не володіють технологією розчинів для ін'єкцій, до роботи в асептичному блоці не допускаються.
У зв'язку з дуже відповідальним способом застосування і великою небезпекою помилок, які можуть бути допущені під час роботи, виготовлення ін'єкційних розчинів має потребу в строгій регламентації і неухильному дотриманні технології.
Не допускається одночасне виготовлення декількох ін'єкційних розчинів, що включають різні інгредієнти, чи ті самі, але в різних концентраціях. На робочому місці під час виготовлення ін'єкційних розчинів не повинні знаходитися штангласи з лікарськими речовинами, що не мають відношення до цих розчинів.
Готування ін'єкційних розчинів проводиться масооб'ємним методом, при якому лікарська речовина береться по масі, а розчинник до одержання визначеного об'єму розчину. Необхідність виготовлення розчинів у масооб'ємній концентрації пояснюється тим, що при введенні за допомогою шприца лікарський препарат дозується за об'ємом.
Технологічна стадія «Готування розчину» включає три технологічні операції:
· підготовка сировини (проведення розрахунків, відважування речовин і відмірювання розчинника),
Відмірювання розчинника
Відважування речовини
Відважена речовина сорту «для ін'єкцій»
· безпосереднє виготовлення розчину (розчинення речовин, якщо є необхідність додавання стабілізатора, одержання потрібного об'єму)
Взяту по масі лікарську речовину поміщають у стерильну мірну колбу, розчиняють у невеликій кількості розчинника, а потім доводять до визначеного об'єму. При відсутності мірного посуду кількість розчинника, необхідну для виготовлення розчину, визначають розрахунковим способом, користуючись величиною густини розчину даної концентрації чи коефіцієнтом збільшення об'єму.
Приготування здійснюється в стерильній підставці.
Приготування в стерильній мірній колбі:
Об'єм, займаний стабілізаторами, входить у загальний об'єм розчину, тому вони додаються одночасно з лікарськими речовинами.
Стабілізатори
При укрупненому виготовленні розчинів для ін'єкцій необхідний посуд місткістю від 10 л і більше. У великих міжлікарняних і лікарняних госпрозрахункових аптеках розчинення лікарських препаратів проводиться в скляних 20-літрових реакторах, обладнаних електропідігрівом і мішалками. У середніх за потужністю виробництва міжлікарняних аптеках процес перемішування рідини механізований за допомогою мішалок різного виду.
Негайно після виготовлення розчину проводять опитувальний контроль. Далі приготовлений розчин для ін'єкції піддають повному первинному хімічному контролю, що полягає у визначенні тотожності (якісний аналіз) і кількісного вмісту діючих речовин і стабілізатора (кількісний аналіз).
Рефрактометричний аналіз
Результати повного хімічного контролю розчинів для ін'єкцій реєструються в журналі за установленою формою.
У випадку задовільного результату приступають до фільтрування і фасування.
Фільтрування і фасування розчинів для ін'єкцій. Однією з вимог до лікарських форм для ін'єкцій, є відсутність механічних включень. Ін'єкційні розчини не повинні містити видимих неозброєним оком часток, тобто часток розміром 10 мкм і більше. Однак видається доцільним довести ефективність фільтрів до 5 мкм, тобто ін'єкційні розчини не повинні містити часток розміром більше діаметра формених елементів крові (5-9 мкм). Наявність завислих часток недопустима, бо при введенні можлива емболія.
Звільнення ін'єкційних розчинів від механічних домішок здійснюється фільтруванням. Ступінь очищення дисперсних систем поряд з іншими факторами обумовлюється здатністю завислих часток «прилипати» до фільтруючого шару. При цьому частки затримуються в тому випадку, якщо сили їх адгезії до фільтруючого матеріалу більші сил відриву, що виникають при гідродинамічному впливі потоку.
В аптечній практиці найбільш розповсюджені два способи фільтрування: самопливом і за допомогою вакууму.
Основний метод фільтрування розчинів для ін'єкцій при крупносерійному виготовленні в аптеках - вакуумний. Він полягає в тому, що в приймальній посудині створюється розрідження. Під впливом різниці тиску рідина, проходячи через фільтри, заповнює приймальну посудину. Для створення розрідження застосовують вакуумні насоси різних типів, наприклад, відсмоктувач хірургічний чи компресорне-вакуумний апарат.
Чистота розчинів багато в чому залежить від вибору фільтра. Тому вибір оптимального фільтра - відповідальний момент у технології ін'єкційних розчинів.
Для фільтрування ін'єкційних розчинів використовують беззольні фільтри з фільтрувального паперу марки ФО, що затримує дрібнодисперсні осади. Беззольні фільтри інших марок непридатні для фільтрування ін'єкційних розчинів. Незнезолений фільтрувальний папір містить солі кальцію, заліза, магнію, і при фільтруванні через такий папір відбувається зміна властивостей деяких розчинів. Широко застосовуються скляні фільтри № 3 і № 4.
Сучасним способом очищення ін'єкційних розчинів є мембранне мікрофільмування - процес мембранного поділу мікросуспензій під тиском, що дозволяє одержати розчини, вільні від механічних часток (розміром 0,02 мкм). видимих і невидимих при візуальному контролі, включаючи мікроорганізми.
Так, для фільтрування ін'єкційних розчинів під вакуумом або тиском запропонований поліпропілен. Використовується він у вигляді пластин у різних фільтрах дискової конструкції, різних прес-фільтрах у фільтротримачах типу «Мілліпор».
Ін'єкційні розчини фільтрують через 5-7 шарів простерилізованого поліпропілену, всі інші фільтрують через тришаровий фільтр. Пластини з поліпропілену можуть бути також використані як передфільтри при мембранній фільтрації. Фільтри з поліпропілен) можуть використовуватись повторно.
Поліпропіленові фільтри дозволяють одержали чисті розчини при високій продуктивності процесу фільтрації (для п'ятишарового фільтра) у середньому 2-5 л/год па 1 см-фільтруючої поверхні. Перспективне також застосування пористих фільтруточих елементів із пресованих титанових порошків для тонкою очищення ін'єкційних розчинів.
У комплексі з фільтроелементами повинні випускатися фільтротримачі з металевих чи пластичних матеріалів, дозволених для застосування в контакті з рідкими лікарськими формами.
Фільтрування розчинів сполучають з одночасним їх розливом у підготовлені стерильні флакони. Відхилення від об'єму, зазначеного на етикетці (номінального), допускається в межах ±10 % для флаконів місткістю до 50 мл. ±5 % - для посуду місткість.-понад 50 мл.
Для упаковки ін'єкційних лікарських форм використовується два види тари: ампули та флакони зі скла, поліетилену чи іншого матеріалу, що не змінює властивостей лікарських речовин.
Ампули - більш досконала форма упаковки, бо вони дозволяють зберігати стерильність лікарських препаратів аж до моменту їх застосування. Це заводська форма упаковки, тому їх виробництво розглядається в курсі технології ліків заводського виробництва.
З аптек лікувальних установ у відділення лікарні прийнято відпускати стерильні розчини у широкогорлих стандартних (можуть бути градуйовані) флаконах різної ємності зі стандартною каучуковою пробкою, що закріплюється обтиснутим алюмінієвим ковпачком.
Профільтровані розчини для ін'єкцій після розливу їх у флакони перевіряють візуально на відсутність механічних включень.
Дія візуального контролю чистоти застосовується пристрій УК-2. Розчини проглядаються неозброєним оком, Відстань очей контролюючого повинна бути в межах 25 см від флакона. Контролюючий повинен мати гостроту зору 1 (компенсується окулярами). У стерильних розчинах для ін'єкцій не повинно виявлятися видимих механічних забруднень.
Використовується Установка УК-2
Перегляд флаконів на прозорість здійснюється
При виявленні механічних включень розчини повторно фільтрують, знову переглядають, закупорюють (перевіряють герметичність), маркірують і стерилізують.
Вступає в дію Закаточна машинка
Закупорювання флаконів
Флакони з розчинами для ін'єкцій маркіруються шляхом напису або штампування на кришці, використання металевих жетонів чи іншими методами.
Стерилізація розчинів для ін'єкцій повинна здійснюватися не пізніше трьох годин від початку виготовлення під контролем спеціально виділеного фахівця.
Флакони з приготованими розчинами внесені до біксу.
Автоклавування
Контроль готової продукції. Після стерилізації проводять вторинний контроль на відсутність механічних включень, якісний і кількісний аналіз. Для аналізу відбирають один флакон розчину від кожної серії (за одну серію розчину вважають продукцію, отриману в одній ємності від одного завантаження лікарської речовини).
Одночасно проводиться перевірка якості закупорювання флаконів (алюмінієвий ковпачок не повинен прокручуватися при повороті вручну) і об'єм наповнення флаконів (±5 %). Контроль розчинів для ін'єкційна стерильність і пірогенні речовини здійснюється відповідно до вимог діючих інструкцій.
Таким чином, контроль якості розчинів для ін'єкцій повинен охоплювати всі стадії їх виготовлення. Результати постадійного контролю виготовлення розчинів для ін'єкцій реєструються в спеціальному журналі за установленою формою.
1 Дозволяється реєстрація протягом дня на окремому листі за даною формою з наступним брошуруванням.
2 Номер аналізу до і після стерилізації вказується через дріб.
Для нього виділяється відповідальна особа (зав. відділом, зам. зав. відділом, аналітик чи провізор-технолог).
Реєстрація виготовлення ін'єкційних розчинів проводиться в міру їх виготовлення.
Розчини для ін'єкцій вважаються незадовільно виготовленими при невідповідності їх фізико-хімічним показникам, при вмісті в них видимих механічних включень, не стерильності і пірогенності. порушенні фіксованості закупорювання, недостатньому заповненні об'єму флаконів.
Розчини, що відповідають усім пропонованим вимогам, є придатними і підлягають оформленню до відпуску.
Оформлення розчинів для ін'єкцій. Розчини для ін'єкцій для амбулаторних хворих оформляються основною етикеткою синього кольору «Для ін'єкцій» (на ній повинні бути зазначені номер аптеки, склад, спосіб застосування, дата виготовлення, номер рецепта), додатковою етикеткою «Стерильно» і, якщо необхідно, попереджувальними етикетками про умови зберігання («Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці», «Берегти від дітей» і тд.). На флаконі з розчинами, приготовленими в асептичних умовах без стерилізації, наклеюється додаткова етикетка «Приготовлено асептично»
Оформлення до відпуску
Лікарські форми для лікувально-профілактичних установ оформляються етикеткою, на якій повинні бути наступні позначення: № аптеки і № лікарні, відділення, дата виготовлення, термін придатності, приготував, перевірив, відпустив, № аналізу, спосіб застосування, склад лікарської форми (указується латинською мовою).
ІЗОТОНІЧНІ РОЗЧИНИ
Ізотонічні розчини - це розчини, які мають осмотичний тиск, рівний осмотичному тиску рідин організму (крові, плазми, лімфи, слізної рідини та ін,).
Назва ізотонічний походить від грецьких слів isos - рівний, tonus -тиск.
Осмотичний тиск плазми крові і слізної рідини організму в нормі знаходиться на рівні 7,4 атмосфери (72,82 х 104 Па). При введенні в організм усякий розчин індиферентної речовини, що відхиляється від природного осмотичного тиску сироватки, викликає, різко виражене почуття болю, яке буде тим сильнішим, чим більше відрізняється осмотичний тиск розчину, що вводиться, і рідини організму.
Плазма, лімфа, слізна і спинномозкова рідини мають постійний осмотичний тиск, але при введенні в організм ін'єкційного розчину осмотичний тиск рідин змінюється. Концентрація й осмотичний тиск різних рідин в організмі підтримується на постійному рівні дією так званих осморегуляторів.
При введенні розчину з високим осмотичним тиском (гіпертонічний розчин) в результаті різниці осмотичних тисків всередині клітини чи еритроцитів і оточуючої плазми починається рух води з еритроцита до вирівнювання осмотичних тисків. Еритроцити при цьому, позбавляючись частини води, втрачають свою форму (зморщуються) - відбувається плазмоліз.
Гіпертонічні розчини в медичній практиці використовуються для зняття набряків. Гіпертонічні розчини натрію хлориду в концентраціях 3, 5, 10 % застосовують зовнішньо для відтоку гною при лікуванні гнійних ран. Гіпертонічні розчини падають також протимікробну дію.
Якщо в організм вводиться розчин з низьким осмотичним тиском (гіпотонічний розчин), рідина при цьому буде проникати усередину клітини чи еритроцита. Еритроцити починають розбухати, і при великій різниці в осмотичних тисках всередині і поза клітиною оболонка не витримує тиску і розривається - відбувається гемоліз.
Клітина чи еритроцит при цьому гинуть і перетворюються в стороннє тіло, яке може викликати закупорку життєво важливих капілярів чи судин, внаслідок чого настає параліч окремих органів або смерть. Тому такі розчини вводяться у невеликих кількостях. Доцільно замість гіпотонічних розчинів прописувати ізотонічні.
Ізотонічна концентрація прописаної лікарської речовини не завжди вказується в рецепті. Наприклад, лікар може виписати рецепт таким чином:
Rp.: Solutionis Glucosi isotonicae 200 ml
Stеilisa!
Da. Signa: Для внутрішньовенних вливань.
У цьому випадку провізор-технолог повинен розрахувати ізотонічну концентрацію.
Способи розрахунку Ізотонічних концентрацій.
Існує кілька способів розрахунку ізотонічних концентрацій:
; метод, оснований на законі Вант-Гоффа чи рівнянні Менделєєва - Клапейрона;
; метод, оснований на законі Рауля (за кріоскопічними константами);
; метод з використанням ізотонічних еквівалентів за натрієм хлоридом.
Розрахунок ізотонічних концентрацій за законом Вант-Гоффа.
За законом Авогадро і Жерара 1 грам-молекула газоподібної речовини при 0 °С і тиску 760 мм рт. ст. займає об'єм 22,4 л. Цей закон можна віднести і до розчинів з невисокою концентрацією речовин.
Щоб одержати осмотичний тиск, що дорівнює осмотичному тиску сироватки крові 7,4 атм., необхідно 1 грам-молекулу речовини розчинити в меншій кількості води: 22,4:7,4 = 3,03 л.
Але з огляду на те, що тиск зростає пропорційно абсолютній температурі (273 °К), необхідно внести поправку на температуру тіла людини (37 °С) (273° + 37° = 310°). Отже, для зберігання в розчині осмотичного тиску в 7,4 атм. 1 грам-моль речовини варто розчинити не в 3,03 л розчинника, а в трохи більшій кількості води.
З 1 грам-моля недисоціюючої речовини потрібно приготувати розчин:
273 К - 3,03 л
310 К - Х
х = 3,44 л.
Однак в аптечних умовах доцільно вести розрахунки для виготовлення 1 л розчину:
1 г/моль - 3,44 л ,
Х г/моль – 1 л
х = 0,29 г/моля.
Отже, для виготовлення 1 л ізотонічного розчину якої-небудь лікарської речовини (неелектроліту) необхідно взяти 0,29 г/моля цієї речовини, розчинити у воді і довести об'єм розчину до 1 л:
m = 0,29 М, де
m-кількість речовини, необхідна для виготовлення 1 л ізотонічного розчину, г;
0,29 - фактор ізотонії речовини-неелектроліту;
М - молекулярна маса даної лікарської речовини.
Наприклад, необхідно розрахувати ізотонічну концентрацію розчину глюкози. Молекулярна маса глюкози складає 180,18. На 1 л ізотонічного розчину потрібно глюкози:
m = 0,29 х М; m = 0,29 х 180,18 = 52,22 г/л.
Отже, ізотонічна концентрація глюкози складає 5,22 %.
Тоді, за наведеним рецептом, для виготовлення 200 мл ізотонічного розчину глюкози її необхідно взяти 10,4 г.
Залежність між осмотичним тиском, температурою, об'ємом і концентрацією в розведеному розчині неелектроліту можна також виразити рівнянням Мендєлєєва - Клапейрона:
PV = nRT, де
Р - осмотичний тиск плазми крові (7,4 атм.);
V - об'єм розчину, л;
R — газова стала, виражена для даного випадку в атмосферо-літрах (0,082);
Т - абсолютна температура тіла (310°);
n - число грам-молекул розчиненої речовини.
Підставляючи значення, m = 0,29 х М
При розрахунку ізотонічних концентрацій електролітів як за законом Вант-Гоффа, так і за рівнянням Менделеева- Клапейрона, варто внести виправлення, тобто величину (0,29 х М) необхідно розділити на ізотонічний коефіцієнт «і», який показує, у скільки разів збільшується число часток при дисоціації (у порівнянні з недисоціюючою речовиною), і чисельно дорівнює:
і= 1 + а(п- 1), де і - ізотонічний коефіцієнт;
а - ступінь електролітичної дисоціації;
n - кількість часток, що утворюються з однієї молекули речовини при дисоціації.
Наприклад, при дисоціації натрію хлориду утворюється дві частки, тоді, підставивши у формулу значення а = 0,86 (береться з таблиць) і n = 2. одержують:
і = 1+0,86(2- 1)- 1,86.
Отже, для NaCl і йому подібних бінарних електролітів з однозарядними іонами і = 1,86.
Для ізотонування розчинів застосовують натрію хлорид. Якщо прописані речовини не сумісні з ним, то можна використовувати натрію сульфат, натрію нітрат чи глюкозу.
Розрахунок ізотонічних концентрацій за законом Рауля, чи кріоскопічним методом.
За законом Рауля, тиск пари над розчином пропорційний молярній частці розчиненої речовини.
Висновок з цього закону встановлює залежність між зниженням тиску пари, концентрацією речовини в розчині і його температурою замерзання, а саме: зниження температури замерзання (депресія) пропорційне зниженню тиску пари і, отже, пропорційне концентрації розчиненої речовини в розчині. Ізотонічні розчини різних речовин замерзають при одній і тій же температурі, тобто мають однакову температурну депресію 0,52 °С.
Депресія сироватки крові (;t) дорівнює 0,52 °С. Отже, якщо приготовлений розчин якої-небудь речовини буде мати депресію, рівну 0,52 °С, то він буде ізотонічний сироватці крові.
Депресія (зниження) температури замерзання 1 % розчину лікарської речовини (;t) показує, на скільки градусів знижується температура замерзання 1% розчину лікарської речовини в порівнянні з температурою замерзання чистого розчинника.
Знаючи депресію 1 % розчину будь-якої речовини, можна визначити його ізотонічну концентрацію.
Депресії 1 % розчинів наведено в додатку. Позначивши депресію 1 % розчину речовини величиною ;t, визначають концентрацію розчину, що має депресію, рівну 0,52 °С, за наступною формулою:
х = 0,52/;t
Наприклад, необхідно визначити ізотонічну концентрацію глюкози (х), якщо депресія 1 % розчину глюкози - 0,1 °С:
х-0,52 /0,1=5,2 %
Отже, ізотонічна концентрація розчину глюкози буде складати 5,2 %.
При розрахунку ізотонічної концентрації кріоскопічним методом основне джерело помилок - відсутність строгої пропорційної залежності між концентрацією і депресією. Важливо відзначити, що відхилення від пропорційної залежності індивідуальне для кожної лікарської речовини.
Так, для розчину калію йодиду існує практично лінійна (пропорційна) залежність між концентрацією і депресією. Тому ізотонічна концентрація деяких лікарських речовин, визначена експериментальним методом, близька до розрахункової, для інших же спостерігається значна різниця.
Розрахунок ізотонічних концентрацій із використанням еквівалентів за натрієм хлоридом. Більш універсальний і точний метод розрахунку ізотонічних концентрацій розчинів фармакопейний (прийнятий ДФ). оснований на використанні ізотонічних еквівалентів лікарських речовин за натрієм хлоридом. В аптечній практиці він використовується найчастіше.
Ізотонічний еквівалент за натрієм хлоридом показує кількість натрію хлориду, яка створює в однакових умовах осмотичний тиск, рівний осмотичному тиску 1,0г лікарської речовини.
Наприклад, 1,0 г новокаїну за своїм осмотичним ефектом еквівалентний 0,18 г натрію хлориду. Це означає, що 0,18 г натрію хлориду і 1,0 г новокаїну створюють однаковий осмотичний тиск і в рівних умовах ізотонують однакові об'єми водного розчину.
Знаючи еквіваленти за натрієм хлоридом, можна ізотонувати будь-які розчини, а також визначити ізотонічну концентрацію. Наприклад:
1,0 г новокаїну еквівалентний - 0,18 г натрію хлориду,
а 0,9 г натрію хлориду - х г новокаїну;
Отже, ізотонічна концентрація новокаїну складає 5 %.
Приклади розрахунків
Розрахуйте кількість глюкози для ізотонування розчину
Rp.: Glucosi 200 ml isotonicae
Sterilisa!
D.S. Для внутрішньовенного введення
(Еквівалент глюкози за натрію хлоридом – 0,18; депресія температури замерзання 1% р-ра – 0,1; М.м. – 180,0).
Еталон відповіді до завдання № 12
а) Розрахунок з використанням еквівалента глюкози за натрію хлоридом:
Ізотонічна концентрація розчину натрію хлориду дорівнює 0,9%. Розчини лікарських речовин у концентраціях, що створюють осмотическое тиск, рівний такому 0,9% розчину натрію хлориду, також є ізотонічними.
Е глюкози/натрію хлоридом = 0,18, (тобто це число показує, яка кількість натрію хлориду створює в однакових умовах осмотичний тиск, рівний осмотичному тиску 1,0 даної речовини).
0,18 натрію хлориду – 1,0 глюкози
0,9 натрію хлориду – Х
Х = (0,9 · 1,0) : 0,18 = 5,0 глюкози, що відповідає 5% концентрації розчину.
За прописом глюкози на 200 мл:
5,0 – 100 мл
Х – 200 мл Х = 10,0 глюкози безводної
б) розрахунок за депресією температури замерзання розчину:
(;t – депресія температури замерзання розчину показує, на скільки зменшується температура замерзання розчину визначеної концентрації в порівнянні з температурою замерзання чистого розчинника. Депресія температури замерзання плазми крові 0,52. Розчини лікарських речовин в ізотонічній концентрації повинні мати таку ж депресію температури замерзання.
;t = 0,104°
0,52/ 0,104 = 5 %
5 – 100 мл
Х – 200 мл Х = 10,0.
в) розрахунок за рівнянням Менделєєва-Клапейрона:
;
За прописом: m = 0,29 · 180,0 = 52,2 глюкози безводної на 1 л розчину, тобто на 100 мл потрібно 5,22, що відповідає ізотонічній концентрації.
Отже, на 200 мл р-ну необхідно взяти 10,44 глюкози безводної.
Для приготування ін'єкційних розчинів і очних крапель використовують глюкозу з урахуванням її фактичної вологості.
Розрахунок ведуть за формулою:
Х = (100 · а) : (100 – в), де
а – кількість глюкози за прописом;
в – вологість глюкози.
Якщо вологість глюкози 10%, то:
Х = (100 · 10) : (100 – 10) = 11,0
Технологія ізотонічних розчинів.
Ізотонічні розчини готують за всіма правилами виготовлення розчинів для ін'єкцій.
Джерела інформації
n Державна Фармакопея України, 2001р.
n Тихонов О.І., Ярних Т.Г. Аптечна технологія ліків. – Харків: РВП “Оригінал”. 1995. – 600с.
n Тихонов О.І., Ярных Т.Г. Технология лекарств. – Харьков, Изд-во НФАУ «Золотые страницы» - 2002. – 704с.
n Учебное пособие по аптечной технологии лекарств / под ред. А.И. Тихонова .-Х.:Основа, 1998. – 336с.
n Медицинские и лечебно косметические мази. – Учебно-методическое пособие/ Авт.: Е.Т. Чижова, Г.В. Михайлова. – М.: ВУНМЦ МЗ РФ, 1999 – 404с.
n Асептичні лікарські форми: Екстемпоральна рецептура: Методичні рекомендації / О.І. Тихонов, Т.Г. Ярних, та ін.; За ред. О.І. Тихонова.-Х.:Вид-во НФаУ; Золоті сторінки,2004.-250с.
Способы стерилизации
© Copyright: Дмитрий Саврацкий, 2015
Свидетельство о публикации №215110801437
Свидетельство о публикации №215110801437
Рецензии