“Чорнії брови, синії очі
ідуть по стежці на краю села,
згадую вас я удень й опівночі,
як не побачу – доба немила.
Іде по стежці моя наймиліша,
летить за нею вслід серце моє,
куди спішиш отак, моє серденько,
і як ся маєш днесь, сонце моє?”
“Гаразд ся маю, тобі побажаю,
іду із іншого краю села,
живе старенька нанашка моя,
ось надоїла, несу молока.”
“Боже, здоров’ячка дай же нанашці,
а ще тобі дасть хай, серце моє,
чи перевести тебе над потоком?
Річка бистра хвилями виграє!”
“Потоку бистрого я не боюся:
місток надійний і два береги,
як повернешся, чи мені чекати?
З'єднає річка, як ті береги?”
Фотографія із інтернету.
10.11.1015.
Продовження: http://www.proza.ru/2015/11/12/2237
Чёрные брови, синие очи
© Copyright: Светлана Борщ, 2015
Свидетельство о публикации №215111102426
Свидетельство о публикации №215111102426
Рецензии