Белая птица

Я - птаха! Я велика, вільна птаха.


Ця вільність трохи п*янить мене. Я розгортую свої білі крила, ловлю

 зустрічний потік , м*якенько відштовхуюсь від землі. І... Лечу, лечу, лечу.

 
Аромат  прив*ялого листя збуджує мене. Я купаюся у цьому повітрі,

 змиваючи з своїх крил усю земну грязь. Від довгого сидіння у болоті я

 забруднилася.  Де-не-де ця пліснява так уп*ялася у мою шкіру,що здається

 вона навіки приліпилася до мене. Та я сильна, я обчистюсь і мої крила

 знову будуть білосніжними. І ніякий набрид більше не буде заважати мені

 літати. Ніколи більше. Чуєте мене? Ніколи!

 Кров та сльози застилають мої очи. Боже, як же боляче, боляче мені. Скільки

 ж тієї мерзоти присмокталося до мого тіла! Та ось я знову милуюся своїми

 біло-кипінними крилами і легко взлинаю догори.

 
  Піді мною розкинулося золото осінніх дерев. Тепер я розумію,чому цей

колір називають жовто-гарячим. Бо від нього так пашить теплом, що навіть

 боїшся доторкнутися до нього, щоб не обпектись. Я з насолодою гріюся у цім

кольорі і знову здіймаюсь у голубе небо.


Блакитне небо та жовтогаряче листя, блакитне та жовте, жовте та блакитне. Я

 пірнаю у ціх барвах і радію, що я на просторі.


            Я - сильна птаха! Я - горда птаха!

                Я – Україна!!!