МАЛЕНЬКА ХУДОЖНИЦЯ
Моїй донечці присвячується
Не вспіла оченьки розкрити,
А вже питає:
- Фарби де?
- Спочатку, доню, треба вмитись,
Поїсти кашу, потім вже…
- Ну, ненечко! Я зовсім трошки!
- Ти знаєш відповідь мою!
Обличчя швидко умиває,
Похапцем кашу їсть.
- Я вже!
-А кого, доню, малювати
Сьогодні будеш?
- Та тебе!
Сідай ось тут,
Зі мною поруч. Не рухайся!
Ось так замри!
Вона малює так старанно,
Що висунула язичка.
Якась людинка чудернацька
В неї виходить. Та дарма!
Для мене цей портрет – найкращий.
- Тобі подобається?
- Так!
Художниця уся у фарбі,
Творити – справа непроста!
- Кого б іще намалювати?-
Задумливо вона пита.
- Пішли на вулицю гуляти
І там придумаймо сюжет.
Моя художнице маленька,
Перед тобою – цілий світ.
І хай тобі, моя ти люба,
В житті у всьому пощастить!
Маленькая художница
© Copyright: Кира Зимина, 2015
Свидетельство о публикации №215111501381
Свидетельство о публикации №215111501381
Рецензии