По крапельках, навшпиньках, дві зіроньки ходили,
За дощиком-горобчиком зажурено зітхали...
А вечір - весь в ліхтариках, лілово-фіолетовий,
І ллється вікон сяяння
таким жалем затаєним,
Що осінь залишається
і в серці поселяється,
І, тихо там вуркочучи,
пускає кігтів щем.
І так буває боляче,
нестерпно, терпко-солодко,
Що ми аж захлинаємось
Коханнями останніми,
Багряними зірницями....
і тішимось дощем.
По крапельках, навшпиньках, двi зiроньки ходили...
© Copyright: Борис Смыковский, 2015
Свидетельство о публикации №215111801856
Свидетельство о публикации №215111801856
Рецензии