Так тихо й делікатно падав перший сніг,
пухкою ковдрою стелився біля ніг,
та падати йому не слід і не пора,
зарано ходить по околицям зима.
Ще не пора зимі прийти для почуттів,
що сплять під ковдрою важкою із снігів,
бо листопад ще квітне кольоровим листом,
з листків букет збирає різнолистий.
Іще пора збирати нам усі листи
і милуватися на мить осінньої краси,
нам оцінити стиглість почуття,
нові садити, а рости їм не пора?
А може із душі буде насіння,
яке зросте у день осінній,
та зацвісти не встигне скоро,
бо вже прийде зима з морозом.
Для кімнатної краси буде пора,
на неї помилується тепер душа,
посіяне насіння у землі росте,
весну чекає і тоді зійде.
Яке насіння залишається в землі
і чи переживе отам холодні дні?
Не все посіяне росте в душі,
а витривалому розцвісти навесні!
Анімація із інтернету.
11.2015.
Так тихо и деликатно падал первый снег
© Copyright: Светлана Борщ, 2015
Свидетельство о публикации №215112202527
Свидетельство о публикации №215112202527
Рецензии