108 -переродження-
Витягую ятера, повного риби срібної і нема в мені радості ловця. Ловлю вітер волоссям і спиняю його. Здіймаю хвилю на озері словом єдиним Та не тішить мене влада над духами повітря і над гадами підземними і морськими.
Мандрую світами і мене не вабить краса їх і мудрість Господарів їх мене не хвилює. Повертаюся знаннями переповнений, але серце моє порожнє і очі тьмяні.
Сідаю на камені на межі Океану і Суші. Підпливає до мене дельфін. Починаємо довгу розмову. Дістаю з торби кремушки, довго тримаю в долонях. Чую тепло їх. Кожного в пучки беру, прикладаю до вуха, слухаю мову старого каменю. Кидаю у воду подалі від берега. Посміхається дельфін мені, відпливає, прощається. Може стрінемось на планеті якійсь десь колись.
Повертаюсь до себе. Малюю. Пишу музику. Перероджуюсь. Чую: прибуває любов молоком породіллі.
Свидетельство о публикации №215112402038