Ой, сиділо дівча
та й біля віконця,
іще милий не прийшов,
а вже сходить сонце.
Сходить вже сонечко,
і схід рожевіє,
на заході зірка
ще блищить і мріє.
А поміж них місяць,
як повне озерце,
де ти, милий, зараз?
Хвилюється серце.
Не мерзнеш в окопі?
А може в дозорі
або у палатці
дрімаєш на лавці?
Нехай тобі буде
тихим, добрим ранок,
а мені спокійним
за тебе світанок.
Уже ніч минула,
сіріє на сході,
пора вже до церкви:
молитися Богу.
За свого милого,
прогнати тривогу,
у дальню дорогу
летить лист для нього.
Заспокоїть серце,
наче у відерце
радість насипати,
милому вертатись…
Фотографія із інтернету.
11.2015.
Ой, сидела девчонка
© Copyright: Светлана Борщ, 2015
Свидетельство о публикации №215112402277
Свидетельство о публикации №215112402277
Рецензии