Не відпускавши долонь
Прямуючи в майбуття,
Запалювали вогонь
Закохані серця.
Не відпускавши долонь,
Намагаючись правду знайти,
Відчуваючи біля скронь
Біль.
Чи зможуть далі плисти?
Не відпускавши долонь,
Прагнули разом лиш йти,
Щоб не дай Боже либонь
Не згубитися навіки.
Відпустивши одну з долонь,
Промайнуло в одного з них,
Страшне та чуже:
"Охолонь..."
Що робити теперь із цим?
Почав руйнуватися світ,
Їх ніби поглинула тьма
Проблем нескінченній гніт,
Та стала любов німа.
І кожен із цих сердець,
До різних сторін припав.
Невже це усе кінець?
Невже це таки обвал?
В такі моменти буття
Відродити нелегко все,
Відчайдушне сердець злиття,
У кохання віру внесе.
Якщо хочете навіки,
Якщо хочете бути разом,
Не відпускайте руки!
Наповніть серця теплом!
І якщо скрізь пройдете ви,
Не відпускавши долонь
Заростуть на вас усі шви.
І палатиме щастя вогонь.
Разом Укр
© Copyright: Автор Валери, 2015
Свидетельство о публикации №215112502183
Свидетельство о публикации №215112502183
Рецензии