Де колись Гонта
ляхів мордував,
там де мальва так струнко
разквітла під тином,
де ласкаво просять
вікна-очі хатини,
туди,
де стрів те дівча яснооке.
Згадав...
Згадав я
ті краплі червоні калини
та стрічки барвисті,
та коси,
що розплела в ту ніч
зоряна дівчина...
Це десь біля Умані.
Срібнії роси
стелились навколо до самого рання,
де змовкла її захоплена річ...
В гаю нас щасливе
вінчало кохання
та обгортала замріяно ніч ...
Вiнчало кохання
© Copyright: Виталий Полищук, 2015
Свидетельство о публикации №215112701507
Свидетельство о публикации №215112701507
Рецензии
Дзякуй, прыгожыя вершы! Пра каханне можна пісаць бясконца. Прывітанне, Вам з Беларусі)
З цяплом,
Ольга Кот 04.12.2015 08:59 • Заявить о нарушении
З цяплом,
Ольга Кот 04.12.2015 08:59 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.