108 -небо v земля-

Дванадцять птахів із Вальґали в долині сивої Росі. Шість пар дроздів і три сороки в гаю сосновім і вільшині. Один за одним з Василькова долають звуковий бар'єр фарбовані у жовто синє з тризубом на хвості. Над Уманню розвернуться і знов на Київ.

В передзимовім небі сьогодні тіснява. І вітряно і тьмяно. І хмари вагітні снігом на схід неквапно сунуть. І сумно яблуням в леваді. Бо листя облетіло, бо біле тіло яблук паморозь взяла. Але висять. Яке їм діло до вашого вар'ятського календаря.

Так само і курганам, де час закапсульований спочив. Де може золото цариці, а може просто мідь чи спиж та кілька горщиків і амфор чи дрібка срібних драхм для Перевізника. Я думаю, що краще і не знати. Бо то біда, коли лопатою чи буром старі могили розпанахують умовно кольорові шукачі.

Не люблять того духи, Старі Боги і молоді.

В кишені розмерзають двійко яблук. На рукавичках - реп'яхи. Іду під гору. В небі -- янгол, а під землею Ковалі.