Управлятись, управляти, чи правити?

Яким повинен бути керівник, управлінець і яким повинно бути (може і буде) управління, аби бути хорошим? Добротним. Якісним. Ефективним. Не реальним, але дійсним. Зрештою – нормальним?

Перше. Воно – управління, повинно бути таким, що перманентно розвивається. Себто – діалектичним. Наголошую: ді-а-лектичним. Це, зрозуміло, стосується всіх його, – управління, – складників: духовного, чуттєвого, практичного в їх нерозривному взаємозв’язку.

Друге. Воно повинно бути адекватним предмету. Системним. З бездоганним зворотним зв’язком. Ну, себто – науково-бездоганним.

Третє. Воно має носити суб’єкт-суб’єктний (в ідеалі: суб’єктнісно-суб’єктнісний) характер.

Четверте: Воно має бути самодіяльним за характером та розподілом за формою: бути розподілом самодіяльності та самодіяльним розподілом. Тобто: творчістю.

П’яте. Управління «ким» – це, або форсмажор, надзвичайні умови, мобілізаційний режим etc.; або несусвітня глупота; або експлуатація, базована на хитрощах та підлості. Це – деформована взаємодія. Це – вплив. Це – «гра в одні ворота». Це – жорстка фіксація прерогатив: функції та аргументу. «Я начальник – ти дурень. Ти начальник, я функція…». Це тут – повна розузгодженість та контроверза централізації та децентралізації, доцентровості та відцентровості, ініціативності та нормативності… Словом – повне та беззастережне панування (в найгіршому сенсі цього слова) орудного відмінку. «Ким-чим», «ким-чим». До слова: «чим» – це вчорашнє «ким», зредуковане до «Res». Речі серед речей. Це, повторюю, деформована взаємодія. Вплив. Суто зовнішній, агрегатований (страхом, невіглаством, злиднями, голодом, холодом etc.) зв’язок. Зв’язок без … зворотного зв’язку. Про який будь-який пересічний програміст (вже не кажучи – нормальний керівник) знає: подібна система – приречена. Дожива та нежива – на руйнацію. Жива, тваринна, соціальна – на загибель.

Шосте. Прозорим, контрольованим, перманентно вдосконалюваним. З перманентною ж ротацією у «вертикальній та горизонтальній площинах».

Це повинна бути узгоджена, гармонізована взаємодія управлінської ієрархії («вертикаль») та управлінської мережі («горизонталь»). На всіх рівнях. З бездоганно працюючими (оптимально мобільними) «соціальними ліфтами». З працюючим без «заїдання» механізмом «висування-засування». А то висуватись «хлопчики та дівчатка» навчились добре, а ти (ну, той, чиї вони «слуги»), спробуй їх «засунь». Он, в ВР закон про відзив депутата вже років 20 «розглядають», і немає сумніву, ще стільки ж розглядатимуть, якщо нічого якісно не зміниться.

Сьоме. Управління (і влада в цілому) тотально компетентна. І не просто тотально, але дійсно компетентна. А не: «компетентні органи» в тотально «некомпетентному організмі». Втім, рівень їх компетенції практика, життя вже давно і навіч виявили і продемонстрували. І – продовжують демонструвати.

Восьме. Діалектичне поєднання координаційної та субординаційної складової діалектично бездоганного управління, ієрархічних, мережевих, комбінованих його форм, що визначається виключно змістом вирішуваних тем, проблем, завдань, задач etc. Ну, й, зрозуміло, що змістовність детермінується та визначається виключно імперативами дійсного гуманізму. Способом буття якого є творчість.

Звісно, що цей ряд мінімально необхідних вимог до нормального (дійсного) управління можна продовжувати і продовжувати. Але я обмежусь сказаним. Послуговуючись одним мотиватором і однією умовою. Хай і іншим залишиться що сказати у невичерпній темі «управління». Ласка Божа, до обсягу тез пред’являються жорсткі вимоги. Ну, і, зрештою: чим більш у тебе (тобі) є що сказати, тим менше для того потрібно часу. І паперу.