Моя офiра

                «Я все віддав Сонцю Все крім тіні моєї...»
                (Гійом Аполлінер)

Ми сонцепоклонники –
Люди у плямистому одязі
З важкими черевиками днів,
З металевими знаряддями довгих рук.
Наше коротке буття – офіра:
Все віддаємо
Жовтому Сонцю майбутнього –
У синьому небі Волі:
Наші душі, тіла, серцебиття, подих,
Подерту скатертину мрій
І вишиту сорочку радості,
Прозору воду спогадів
І солодкий мед пережитого:
Все віддаємо тобі – Сонце!
Тільки тіні, Тільки оці сірі тіні
Лишаємо собі чи то іншим:
Має щось лишитися після,
Що має блукати в сутінках
І нагадувати про нас живим...


Рецензии
Чимось нагадуе менi Коцюбинського. Тiльки чим, не можу нiяк згадати.

Сергей Курфюрстов   21.08.2016 01:38     Заявить о нарушении
Дякую за таке порівняння! Ніхто мене що з Коцюбинським не порівнював... Це, звісно, неймовірний комплімент. Коцюбинський генів. А в мене так - спроби. До речі, Коцюбтинського я дуже давно не читав - треба буде перечитати...

Артур Грей Эсквайр   21.08.2016 11:32   Заявить о нарушении