108 -порох i пил-

Коли в пучках пульсує любов, коли вона струменить від маківки до мізинців ніг, ніжною і глибокою пісня виходить з під-пензлика, смичка і пера. Лягає вона на ефір, папір, полотно, воду. Природа наповнена безліччю коливань, звуків, але є один, який здатен розбудити мертвого. Треба його почути. Я пірнаю у первинний Океан і починаю шукати_слухати.

У Всесвіті так багато мов. Ми, маючи першу і другу сигнальну, намагаємося їх розшифрувати, але тварини і діти роблять це набагато простіше. Може таки існує третя?

Та звісно ж так! Чому все таке просте, сокровенне знання хтось лихий намагається від нас заховати? Висапує тендітні зелені ростки, виполює все, що пробилося крізь тверді ґрунти, розсіває зневіру, запалює вогке бадилля і димом вкриває лани. Але то все пусте!

Не спинити. Не загальмувати. Любов зламала усі замки. Брами розчинилися. Розбилися барильця. Потекло світло, проросло зерня, засіяне безсмертними людьми, богомилами і аквітанами.

І де ваші хрестоносці? Де вони, де? Порох і пил на дорогах історії.