Повернути все...

За вікном сіяв мілкий, холодний , осінній дощ. Поодинокі листочки на гілочках дерев передвіщали зиму.Самотньо кутаючись в теплу ковдру я стояла біля вікна і спостерігала , як під вікнами рухаються машини в різні сторони, квапляться у своїх справах. Тільки я нікуди не спішила, сірою мишкою проживала дні буденного життя. Хотілось яскравого, справжнього , відчутного аби ожила душа і раділо серце колихаючись хвилями земного щастя.
Накинувши на себе плащ , під яким сховалось коротке чорне плаття з відкритим дикольте я схопила зонт і взула різинові чобітки, висота яких сягала колін. Телефон і ключі в кармані , ноги самі несли мене до кафе в якому , близько року тому, я попрощалась з коханим назавжди...
Це було обдумане , зважене рішення обох. Ми не бачили подальшого розвитку нашого почуття яке приносило біль і розпач - покриваючи шаленою пристрастью...
Час проведений без нього , був ніяким і ніщо не могло цього змінити, невиходило.
Забувши про гордість , я відчинила двері , переступила поріг і зомліла - він сидів на нашому обраному місці і дивився на двері в які я щойно війшла.Такий рідний , змужнілий ... Я зробила кілька шагів і він піднявся , пішов мені навпроти, торкнувся моєї руки і я уже була не я...
Запах туалетної води, легка небритість , його до болю знайоме тіло і моя рука лягла на його плече не зводячи погляду з його голубих очей. Він притис мене до своїх грудей , тримаючи руку на моїх сідницях, по-тілу побігла гаряча хвиля- я готова повернути те що було , те чого мені так невистачало. Наші губи злились , жадно насолоджуючись одне одним , як справглі в шалену спеку. Я відчула як його честь і гадність набухла і мені кортіло як пошвидше відчути його в собі , перейняти його силу і вміня підносити до небес...
Його губи пробіглись по-шиї і легкий стон вирвався з моїх грудей, міцно зжимаючи його плечі вимагаючи більшого...
Нас просто винесло на вулицю , під дощ, на який ми незважали. Перший темний куток був нашим , змоклі ми зривали одяг який мішав , тремтіли і бажали з особливою насолодою досягти бажаного, що виривалось із душі шукаючи притулку.
Його губи торкались набухших сосків а руки піднімали плаття добираючись до сокровеного , яке наливалось соком вимагаючи більшого і більшого ...
Нарешті він наповнив мене , даруючи насолоду , гамуючи мій голод , розвиваючи апетит...