в чорній воронці лежить помережана птиця –
білі хрести посміхаються, створюють тил,
чорні хрести вишкіряються хижим убивцям,
просто хрести червоніють – допоки злетить.
нитку розірвано – жовто-блакитне багаття
вітром воскреслим підхоплює стриманість крил,
кожна пір’їнка як камінь – каміння багато,
падає в натовп, що профіль гріхів загострив.
натовпом ходить сумна срібноока красуня,
щойно торкнешся її крижаної руки –
голка гаряча останнім цілунком остудить
наші тіла і відпустить останні думки
~..~
в чорній воронці проклюнулись два пташенята –
очі розплющені, перший незайманий спів
перелітає від тебе до мене, тікає у натовп,
смерть посміхається, йде нам шукати жуків.
18/11/2015
снiданок
© Copyright: Марина Гареева, 2015
Свидетельство о публикации №215120902525
Свидетельство о публикации №215120902525
Рецензии