Щастя?

  Погляд… Подих… Дотик… Поцілунок…
  Лише це. Серед тисячі одноманітно щасливих днів, які колись були і будуть. Серед посмішок і сліз, серед сподівань і розчарувань, серед втеч і повернень… Твоя посмішка, запах, сміх, смак губ. Я хочу пам’ятати це. Тебе… 
  Я люблю, коли ти береш мене за руку. Твої по чоловічому сильні руки здатні подолати мої страхи, подарувати мені силу, а твоя віра допомагає розправляти крила.
  Я люблю, коли ти цілуєш мене. В твоїх поцілунках відчувається смак пристрасті, бажання і обіцянки чогось більшого, неймовірного, захоплюючо-поглинаючого. Рідного.
  Я люблю, коли ти дивишся мені в очі в напівтемряві, де стираються грані реальності. В ній я можу слухати рівномірний стукіт твого серця, мліючи від відчуття  ніжності і розуміння, що ти тут, ти мій… Зараз і  навіки.
  Я кохаю?..
  Зараз, з тобою…
  Майбутнього немає, тільки не для нас. Але в цю мить… Ще трішечки щастя… Не так і багато ж, правда?