***
Так повно смутку у твоїх очах,
Але із ним ти ще мені миліша.
Стікає з неба запізнілий час
І сам себе обіцянками тішить.
Така зневіра! Кутиками губ
Опущено донизу крила віри.
У гіркоту занурює вербу
Туман образи. Ніби чорні діри,
Притягують печаль твоїх зіниць
Невтішні думи. Відчай полохливий
Пустив коріння. Сльози, мов човни
У морі тонуть. Вересневі зливи
Ідуть до грудня. Подих мовчазний
Зім’яте серце ставить до стіни.
04.11.14
© Copyright: Василь Кузан, 2015
Свидетельство о публикации №215121400054
Свидетельство о публикации №215121400054
Рецензии
