Ранок

Ми прокидаємося разом. В одному ліжку. Під однією ковдрою. Я, затамувавши подих, вдивляюся та вивчаю твоє сонне обличчя, відчуваю твоє ранкове тепло та беззахисність. Між нами така мала відстань, та вона здається мені нездоланною прірвою. Кілометри морів та суходолу подолати набагато простіше, аніж ці кілька сантиметрів між нами.Ти прокидаєшся. Я із жахом та щасливою посмішкою закриваю очі, аби не зустрітися з тобою поглядами. Ти дивишся на мене, я відчуваю твій погляд на собі-короткий, несміливий. Вдягнувши джинси, ти кличеш мене курити. І от ми стоїмо на балконі, куримо твій улюблений Lucky strike, видихаємо дим у ранкове небо.

Місто ще не прокинулось, майже мертве.

Ранок.


Рецензии