Ми пливемо в цьому Океані. Плине Час. Шумить життя,
ніби витікає суміш з аквалангів.
Сенс буття від нас втіка.
Є в цьому якась таємна гра чи ні,
нас ніяк не переймає.
Як ота герань на причілковому вікні.
Стоїмо на березі. Сідає Сонце. Ось Меркурій блисне,
а за ним Зоря.
Вкриє ніч нас зоряним подолом.
Підем рінню в затиш маяка.
Підігріємо вина. Скуштуєм марципанів.
Хтось платівку Шуберта поставить.
Потім будуть Queen, Rummstein і Квітка Цісик.
Ніч бездонна стане від любові, ну а ти і я щасливі.
Ти ще хочеш цього, зіронько моя?
Море гратиме ноктюрн для струнних і органу.
Медитація для серця,
млость солодка для душі і тіла.
Думка всеоб'ємна піднімається, як хмара темно-синя,
в Ноосферу чи іще кудись.
Харе Крішна, Харе Рама! Гаутама, не ховайсь в Нірвану.
Повернись!
108 -Гаутама, повернись! -
© Copyright: Валентин Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №215121901105
Свидетельство о публикации №215121901105
Рецензии