Слова твої солодко льються,
Голосок ніжний бархатин,
Видуманий ніби то ти мною,
Високий і такий стрункий,
Ти люблячий і неповторний,
А інколи , ти сам не свій,
Та ти для мене найдорощий,
Ти завжди чуєш голос мій,
Ти бачиш очі- мою душу,
Для тебе лиш вона доступна,
Тобою хоче вона жить...
Ти запалив маленький вогник,
Але надійний , протяжний,
Ти підібрав до мене ключик,
Та непростий, із золотих,
Ти цінував мене , цінуєш,
Як тебе можна нелюбить -
Руки мої завжди цілуєш ,
Вірно тебе буду любить.
Як тебе нелюбить
© Copyright: Инна Беленськая, 2015
Свидетельство о публикации №215122002383
Свидетельство о публикации №215122002383
Рецензии