Сочаться медом яблука, запечені з корицею. На таці двоє файних порцелянових горняток, духмяний чай, настояний на кмині з кардамоном у чайничку тонкому, як папір і кухлик з молоком гарячим.
На стелі промені останні сонця. В сусідньому будинку, що навпроти, віконниці зачинені. А в мене навіть штор нема. І вуличка німа. Порожня. Чи може просто безголоса.
Хтось босий піднімається по сходах. Скриплять потерті дошки і ледь гойдається підлога в моїй кімнаті.
В Живого Бога є окраєць хліба і скляночка вина терпкого для всіх, що просять чи просто хочуть. Я знаю це, то ж замовляю білий шоколад, пастилу і рахат-лукум. Співаю мантру "А_О_У_М" на ноті Сі тримаю голос. Вібрації наповнили по вінця тіло.
І колос золотого світла, як колос з ефіру повстає і заливає простір.
Надію маю на зерно. Хоч вдячним буду і за кукіль.
108 -зерно-
© Copyright: Валентин Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №215122101593
Свидетельство о публикации №215122101593
Рецензии