Немало часу вже пройшло,
Розлука ващає для мене ,
Я досі відчуваю запах твій,
І ніжний дотик рук і поцілунки...
Таким ти рідним видався мені,
Здається знала я тебе завжди,
Не знали клятої розлуки...
Та в цьому світі ми одні-
Копаюсь у своїх я муках,
Я зрозуміти намагаюсь;
Ти раптом появився,
Зник в нікуди?
Чому лякаю я тебе?
Де впевненість твоя, відвага?
Я так сумую, я скучаю,
Я поряд бачу лиш тебе...
Та я ніколи не піду, я не благаю,
І як би не хотіла , не скажу ,
Що бачу я в твоїй душі,
На що надіюсь у житті...
Не скажу
© Copyright: Инна Беленськая, 2015
Свидетельство о публикации №215122201826
Свидетельство о публикации №215122201826
Рецензии