На пагорбах, під порожнечею небес,
серед доріг які плетуться тільки в ліс,
життя зрікається само себе
і дивиться на форм відміни,
нуртуючі довкола. І коріння
за чоботи чіпляються мої,
і гаснуть всі вогні в селі.
І я іду по нічиїй землі,
у Небуття я позики прошу добром.
І вітер рве із рук моїх тепло,
І плюскає водою у дупло,
І крутить бруд стежини килимом.
Йосип Бродський На пагорбах Переклад
© Copyright: Артур Грей Эсквайр, 2015
Свидетельство о публикации №215122200992
Свидетельство о публикации №215122200992
Рецензии
