Я б пригорнула до грудей;
Та дикий світ я якому я ,
Живу уже десятки літ ,
Укотре душу рве нещадно-
Поговорить немає з ким ,
І нікому сказати правди,
Кругом і поруч люди злі ,
Не вистачає просто щастя ,
Елементарного - пробач,
Натомість скажуть , виновата;
Я не збагну , коли і як ,
Ми повтрачали доброту ,
Дружбу із злістю завели ,
Часто питаючи , чому ?
Так важко жити нам усім ...
Чому не чуєм і не бачим ,
Як гинуть поруч ті ослаблі ,
Які частиночку віддали ,
За спокій , теплоту домів ,
В яких ми з вами позростали...
Я незбагну
© Copyright: Инна Беленськая, 2016
Свидетельство о публикации №216010401155
Свидетельство о публикации №216010401155
Рецензии
