Дв протилежност

  Жив собі на світі бідний чоловік. Він мав двох дочок. Одну звали Маруся, а іншу Катруся. Маруся була красивою, доброю, працьовитою. А Катруся - лінивою та злою.     Одного разу попросив чоловік дочок піти до криниці по воду. Маруся сказала: —Звичайно, зараз же піду! А Катруся фиркнула: —Оце ще , здалось воно мені! Я краще піду погуляю. Маруся пішла по воду , Катруся- гуляти, а батько почав прибиратися у хаті. Іде, іде Маруся й бачить , що зайчик защимив лапку у величезному пні. Дівчина відразу ж допомогла звіркові. Зайчик їй щиро подякував і побіг далі. Йде Маруся долиною та бачить дідуся, який несе великий кошик. " Йому , мабуть, важко," - подумала Маруся. Вона підійшла до дідуся й сказала: —Дідусю, може, Вам допомогти? —Ох. Допоможи, якщо не важко, - відповів дід. Маруся взяла кошик і понесла його. —А до куди Вам його треба нести? - питає дівчинка. —Вон туди. До того великого каменя, - відповів дідусь і показав на великий камінь. —Добре. Маруся донесла кошик й сказала: —От і все! Далі Ви сам справитесь? —Звичайно! Дуже дякую! - відповів дідусь і дав дівчинці прикрасу. —А це тобі. Маруся подякувала, попрощалась і пішла далі. Нарешті, дівчинка прийшла до колодязя. Вона спустила відро у криницю , набрала води і пішла додому. По дорозі вона зустріла того самого зайчика, якого врятувала. Він їй дав великий кошик із яблуками , вишнями, грушами і ще деякими фруктами, й сказав: —Це тобі за те, що ти мене врятувала. —Дякую, - відпола дівчина і пішла додому. Коли вона зайшла до хати, тато і Катруся почали розпитувати, звідки це все вона взяла. Маруся все їм розповіла. Катруся відразу ж почала вередувати: —Я теж таке хочу! —Але я це непросто отримала! - сказала Маруся. Катруся розізлилась й пішла також до колодязя. По дорозі вона зустріла зайчика, який знов застряг у пеньку. Він попросив Катрусю : —Дівчино, допоможи мені! —Оце ще! Робити мені більше нічого! Сам собі допоможи! - відповіла Катя й пішла далі. Потім вона побачила дідуся, який тягнув за собою важкий кошик, та дівчина замість допомоги сказала: "Ха! Який безпорадний!" Старий сказав їй: —Дівчино, допоможи мені! Вона згадала , що розповідала їй Маруся й сказала дідові: —Звичайно! Давайте я Вам допоможу! Катруся взяла кошик і понесла. Він здавався їй важкий і чим далі вона йшла, тим більше вже думала про винагороду. Не дойшовши до великого каменя дівчина сказала: —Все! Я Вам допомогла! Давайте мені винагороду! Дідусь подумав і сказав: —Добре! За таку роботу треба обов' язково нагородити! Ось, тримай! - сказав він і дав Катрусі великий кошик кропиви. —Що? Що це таке? - знервовано питає Катруся. - Чому Ви Марусі дали прикрасу, а мені кошик з кропивою?! —Ти хотіла винагороду- ось. За свою роботу ти отримала відповідну винагороду. Розсердившись, Катруся забула про воду й пішла додому . Побачивши Катрусину винагороду , батько й Маруся розсміялись: —Ха-ха-ха! Оце так винагорода! Мабуть, непросто ти її отримала. Запам' ятай, Катруся, "Що посієш, те й пожнеш." Тож, треба робити для себе такі висновки: треба допомагати іншим не за для винагороди, а щоб іншим було легше і приємно. Будьте людяними! Автор Манойло Дар' я.