Падає сніг. Запах теплого хліба. Крихти черствого на підвіконня
синицям і горобцям.
На цямрині - лід і примерзле відро.
Добро і любов. Вода, лід, сніг.
Читаю "Свято Писання" на пожовклих шпальтах старих газет.
Мерехтять літери, пливуть світлини, тане час.
Я повертаюсь назад.
Там хлопчина у битих валянках
в хурделицю через замети
несе три мандаринки в кишенях на виріст пальто.
То є життя, твоє і моє, Янголе, мій Невидимий Друже.
- "Люблю тебе дуже!"
- "І я тебе теж"
Амінь!
Навiяне снiгом
© Copyright: Валентин Лученко, 2016
Свидетельство о публикации №216010801221
Свидетельство о публикации №216010801221
Рецензии
А поряд з хлопчиком йде дівчинка. Теж з трьома мандаринами. Пам'ятаєш, як ми поверталися з шкільної ялинки?
Любовь Павлова 3 14.01.2016 13:37 • Заявить о нарушении
Любовь Павлова 3 14.01.2016 13:37 • Заявить о нарушении
