Ой, летіла зозулечка
над Бугом-рікою
та несла у дзьобі перстень
з каменем-красою.
А хто перстень той чекає
вранці біля річки
й щогодини виглядає
від пташечки звістки?
Прилетіла зозулечка,
покружляла низько,
а чи буде звістка добра
і чи буде швидко?
Передавав милий перстень
срібний з бірюзою:
“А чи моя миленькая
буде вже зі мною?
Ясні очки її схожі
на камінь у перстні,
а камінчик той синенький
неначе у серці.
Як на пальці той перстеник
буде мила мати,
то про мене кожну днину
стане пам’ятати.
Пам’ятати мене буде
як перстень на пальці,
а у серці милий образ
увечері й уранці.
Вже увечері і вранці
серце пам’ятає,
місяць світиться уповні
і милу вітає.”
Картина із інтернету.
01.2016.
Ой, летела кукушечка
© Copyright: Светлана Борщ, 2016
Свидетельство о публикации №216010902624
Свидетельство о публикации №216010902624
Рецензии