Тiльки вчора

Знову холодний , мокрий дощ ,
Сірістю дня все затягнуло ,
Змиває землю, тінь того,
Що ми стояли вдвох з тобою...
Тут, ще на ганку , тільки вчора ,
Ми гомоніли , ми жили!!!
Сьогодні шлеш мені лсти ,
Повоювати закортіло...
Тебе призвали , що удієш ,
Землю , свободу і дітей ,
Пішов від люті захищати ,
Сусід , якого не чекали ,
В якому друга ми вбачали ,
Рани наніс , примусив плакать ,
Пролиту кров захтів побачить,
А що бездоленні йому ?
Імя його кругом , всі знають ,
Кожен про нього памятає ,
Як в спини бють , найблищі , радо ,
Аби звеличити , піднести ,
Імя своє над тілом жертви..
А матері додому ждуть ,
Здорових , рідних і найкращих ,
А жіночки молитись йдуть ,
За люблячих , таки прекрасних ,
Вони віддали , відпустили,
Не мали вибору , чинили ,
Як совість каже , призиває ,
Іти на вірну гибель , честь ,
Це, вже кому як повезе ?
Хто повернеться , приголубить,
А хто назавжди , там погубить ,
Своє життя - за волю , славу ,
За Вас із нами , і назавжди ...
Покірно голову склонивши ,
Ми памятаєм , ми не знищим ,
Того , що в нашій є душі ...
І не зломає нас біда -
Допоки дружна ми сімя...