День пианист украинский

       Зранку легкий морозець, граючи, торкався, і не без того, рум’яних щічок дівчат, наче лічив, яка ж  з них прийме його пекучий поцілунок. Ця розвага була у вигляді забавної гри: то щипне за щоку, то за ніс, то піднесе холодну руку до лоба.
Жартівник вибирає яка з дівчат буде лагідною, і не стане скаржитися на нього за полум’яні почуття.
       Зимовий день був у гарному настрої, у розквіті власних бажань. Награвшись з молодицями, побіг Морозко до улюбленець серця – берізок. Зачарований зупинився біля них і довго не міг відірвати очей від красунь, вдягнених у блискучі сукні, розшиті сяючими зірками, які мали вигляд наречених. Ще й весільне вбрання іній обсипав променистими діамантами.
       Виплило  замислене Сонечко подивитись на лісових чарівниць. Промінці ніжно обіймали берізоньок, а вони, обласкані, з привітанням простягали на зустріч  віти.
       Співучий день розщедрився на добрі дії: зігрів зайченят, пригладив пухнасті білі шубки, підморгнув рудій лисиці, злякав вовка, скинувши з дерева сніжний ком. Зігрітий сонячною любов’ю, терем – ліс задзвенів на різні голоси: цвірінькали горобці, весело стрибали по галявинах снігурі, стукав по дереву невтомний дятел – трудівник: «Дзьоб – дзьоб»; стрекотіли сороки, розповсюджуючи цікаві плітки.
       Світило набирало силу, піднімаючись вище та вище, щоби бачити все на власні очі. День почував себе мандрівником, плив у дивовижній красі, заглядаючи у кожний куточок лісу. Красуючись сонечко котилось рожевим колобком, розкидаючи останні теплі промінці додолу. Нарешті, втомившись, помахало червоно-блискучим капелюхом і сховалось за обрій. День затихав, замовкли жваві істоти.
       Невідомо звідки налетів вітерець – стрибунець
 і загойдав у колисці  берізоньок, які  втомлено хилили голівки. «Спати-спати!...»  шепотів дбайливий гусляр. Тільки старий дуб не міг заснути: про щось буркотів, кректав ображено.  Дідусеві відгукувались високі шарудливі сосни, що скрипіли стовбурами від нападів вітру – шибеника.
       Вечір запрошував до сутінок на побачення.  День – піаніст програв улюблену мелодію, де у кожного свої музика та спів.
       «Я -  неперевершений Соліст!» - забасив день, ховаючись у ковдрі ночі.