Магiя -Мандри-

Коли усе написане про всіх на носіях усіх, з вогнем, повітрям і водою включно,
тоді зникає безпорадний спіх і сміх отей, що є направду захистом від болю. І ти на волі. Один, як перст чи перс, що зрозумів по-своєму Христове Вчення чи Будда, що мовчить, бо всі слова не вартують мовчання у відповідь на запитання: "що є Бог?"
Ох! Ці завдання, проби, тести. Ці переходи з класу в клас, на нові рівні, рівняння нові, де невідомих більше кожен раз по тому, як ти в систему склав і розв'язав.
Із кола в коло: ніби це життя мов музикальний автомат, що зветься Колесом Сансари, де кожну ніч платівка нова грає, в той час, як мозок виплітає нейронні сіті нові.
Що з них робити? Ятір для ставка чи невід для ріки? А може вентір довжиною в пів лиману?
Чи скоро перестану: питати, думати, запалювать свічки і гріти подумки братів, що Пояс Койпера ніяк пройти не можуть?
Негоже годувати в чашці Петрі усі ці віруси думок, ці паразити розуму, цю пиху.
Тому я сяду тихо на цямрину дубової криниці та буду слухати, як в глибині тече вода, як розмовляє Сонце з Марсом, Зорею, Місяцем і тим слухняним парсом, що береже вогонь в далекому селі, в яке ще треба конче завітати...