У слід кричать: "спустися, попустися, будь простіше",
Лише найближча завжди розуміє.
Моя Натуся знає все! І.. найгірше...
Терпіти підлості моєї ще не вміє.
Вибач, за злість, за різкість, часом крики.
Знай, ти мої найкращі ліки!
Боюся втратити, боюся опинитись,
в тому становищі щой з Олею.
Хотілось так напитись, піти і утопитись.
На жаль, люди відсіюються долею.
Тож пам'ятай, щоб там не трапилось надалі,
не забуватиму ніколи - ні миті ні деталі.
Ти краща, не тому що добра.
Ти краща бо моя, бо поруч завжди!
Яка б там не була хоробра,
Людинка - не стерпить мене, а значить й правди!
Так часто ми і гризлись.. ну чи гризла я)
але воно того вже варте - козочко моя.
Не критикуй будь-ласка, ти надто ці рядки.
Я просто хочу, щоб дзвеніли вічно,
Веселі, дружні і міцні стосунки.
І грали нотками магічними НАДгучно.
Ната
© Copyright: Светлана Теряткина, 2016
Свидетельство о публикации №216012600703
Свидетельство о публикации №216012600703
Рецензии